Розділ «КНИГА ДРУГА»

— Ніяк ні, чувак, — сказав хтось далі у кімнаті, голосом сорокарічного водія вантажівки. — Ти не просто не пошанував Мерфа. Ти помочився на пам'ять нашого товариша. Скажи мені, що я цього не чув.

— Ти зробив це, — сказав хлопець з поламаним носом. — Однаково ти це зробив.

— Мені плювати на вашого дурного друга, — закричав Лоуренс, коли його підкинули догори, і він побачив плями на матрацах зверху і глибокі тріщини в несучих балках вгорі. — Це місце дістало його, але не дістане мене. Ви мене чуєте? Я вийду звідси.

Його голос зламався. Люмінесцентні освітлювальні трубки кинулися до його обличчя, поки він не притиснувся до скла лицем, а тоді він полетів вниз. Нарешті він запанікував, з нього ніби злетіла обгортка гніву, і випустив хрипкий крик, головним чином у космос.

14

Патриція: Де Лоуренс?

CH@NG3M3: Не знаю. Його немає вже кілька днів.

Патриція: Я турбуюсь, напевне з ним щось сталося.

CH@NG3M3: турбота часто є симптомом недостатньої інформації.

Патриція, якій ставало дедалі неспокійніше, зателефонувала до Лоуренсів, щоб дізнатися, що відбувається. На другому кінці була матір Лоуренса.

— Це не твоя вина, — сказала вона. І повісила трубку.

Через півгодини задзвонив телефон вже у домі Патриції, іслухавку підняв її батько. Він привітався з матір'ю Лоуренса і провів решту розмову, додаючи тільки: — Ой. О Боже. Я розумію. — Після того, повісивши трубку, він оголосив, що Патриція буде замкнута на невизначений термін. Цього місяця Роберта була надто зайнята музичним класом і шкільними програмами середньої школи, щоб стежити за руками і ногами Патриції, тому батьки Патриції повернулися до просування їжі під її двері. Матір сказала, що на цей раз вони справді збираються покінчити з непередбаченими витратами грошей, раз і назавжди.

Патриція: Я продовжую цікавитися вашою думкою, чи повинна я розказати Лоуренсові те, що сказав мені Роуз.

CH@NG3M3: Як ви думаєте, що сталося би, якби ви сказали йому?

Патриція: Він би подумав, що я це вигадала. Або що я зійшла з розуму. Ось чому це була ідеальна пастка. Що б я не робила, я програвала.

CH@NG3M3: пастка, яку можна ігнорувати, — вж не пастка.

Патриція: Про що ти говориш?

CH@NG3M3: пастка, яку можна обійти, — вже не пастка.

Патриція: Це трохи дивно, мушу сказати. Я думаю, що хороша пастка повинна бути замаскована, щоб ви не бачили, що вступаєте в неї. З іншого боку, вона повинна закриватися. Пастка, яка не закривається, — це не пастка, бо як тільки ви попадетеся, ви не можете ігнорувати факт її наявності, бо застрягаєте. Отже, пастка, яку ви обходите, — невдала. Гадаю, я зрозміла.

CH@NG3M3: суспільство — вибір між свободою на чужих умовах та рабством на своїх.