Розділ «Частина друга Свідчення»

— Мішелю! — покликав мсьє Бук. — Перенесіть багаж мадам у вільне купе вагона «Афіни-Париж».

— Так, мсьє, таке ж, як і це, номер 3?

— Ні, — сказав Пуаро, перш ніж його друг встиг роззявити рота. — Гадаю, мадам краще отримати зовсім інше купе. Наприклад, номер 12.

— Bien, мсьє.

Провідник узяв валізу. Місіс Габбард вдячно повернулася до Пуаро:

— Як люб’язно і тактовно з вашого боку. Я вам дуже вдячна.

— Ох, не варто дякувати, мадам. Ми пройдемо з вами і подивимося, чи зручно ви розташувалися.

У супроводі трьох чоловіків місіс Габбард попрямувала у своє нове помешкання.

Вона радо роззирнулася.

— Усе чудово.

— Вам зручно, мадам? Воно, як бачите, дуже схоже на попереднє.

— Так, але обернене в інший бік. Хоча це не має значення, тому що ті потяги їдуть то туди, то в зворотному напрямку. Я казала своїй дочці: «Хочу, щоб сидіння було в напрямку руху, а вона відповіла: «Але, мамо, що тобі з того, якщо ти засинаєш, потяг їде в один бік, а коли прокидаєшся, то вже в інший». То була щира правда. От учора ввечері ми заїхали до Белграда в одному напрямку, а виїхали в іншому.

— Принаймні, мадам, тепер ви цілком щасливі та задоволені?

— Ну, я б так не сказала. Ми застрягли в заметі, і ніхто нічого не робить, а моє судно відпливає післязавтра.

— Мадам, — сказав мсьє Бук. — Усі ми в такій же ситуації.

— Ну, це правда, — визнала місіс Габбард. — Але тільки через моє купе посеред ночі проходив убивця.

— Що мене дивує, мадам, — сказав Пуаро. — Це те, як той чоловік увійшов у ваше купе, оскільки за вашими словами, внутрішні двері були замкнені на засув. Ви впевнені, що вони були замкнені?

— Але я бачила на власні очі, як та леді зі Швеції їх перевіряла.

— То просто відтворімо ту сцену. Ви лежали на своєму ліжку, тому й самі не бачили, так?

— Не бачила, через сумку для туалетного приладдя. О Господи, тепер доведеться купити нову. Як гляну на цю, то мене аж верне.