Розділ «Частина п’ята Ритуал Чуді[718]»

— Ви ніколи не билися чесно!

— А ви?

— Ти курва-ніґґеро-чорний-джунглемахач-мавпа-щур-дупель! — загорлав Генрі й знову стрибнув на Майка.

Майк відхилився, аби уникнути цього незграбного наскоку, не втримав рівноваги й гепнувся на спину. Баверз знову вдарився об стіл, зрикошетив, повернувся й схопив Майка за руку. Той замахнувся ножем і відчув, як лезо глибоко ввійшло в передпліччя Генрі. Баверз зойкнув, та, замість відпустити суперника, посилив хватку. Він шарпнув Майка до себе — волосся впало на очі, кров струменіла з розбитого носа на товсті губи.

Майк спробував упертися ногою в бік Генрі й відштовхнути його. Баверз махнув викидним ножем: лезо прокреслило в повітрі блискуче півколо, і всі шість дюймів занурилися в стегно Майка — легко, наче у вершковий торт. Генрі висмикнув закривавленого ножа, і з криком, у якому змішалися біль та зусилля, Майк відштовхнув його.

Він важко звівся на ноги, та Генрі випередив його, і Майк ледве встиг ухилитися від ще одного незграбного нападу. Він чув, як по нозі юшить лячно сильний потік крові, чув, як вона набігає в його взуття. «Здається, він влучив у стегнову артерію. Господи, мене: сильно поранено. Усюди кров. Кров на підлозі. Гаплик моїм черевикам. Бля, й два місяці не проносив…»

Генрі знову наступав, сопучи, як скажений бик. Майк відступив убік і знову махнув ножем для листів. Лезо прорвало обдерту сорочку Генрі й залишило глибокий поріз на ребрах. Майк відштовхнув Баверза — той хрокнув.

— Брудний ніґґер! Навіть битися чесно не вмієш! — загорлав він. — Глянь, що ти накоїв!

— Кинь ножа, Генрі, — сказав Майк.

Позаду них почувся смішок. Генрі зиркнув у той бік… і завищав од чистого, нерозбавленого жаху, притиснувши руки до щік, наче ображена стара дама. Погляд Майка метнувся до контрольного столу. Пролунало гучне, пружне ка-сприииньг! — і з-за столу вискочила голова Стена Юріса. Пружина коркотягом угвинчувалась в обрубок шиї, з якого скрапувала кров. Обличчя пістрявіло від гриму. На кожній щоці палали яскраві рум’яна. На місці очей розквітли помаранчеві помпони. Голова гротескного Стена-з-коробки гойдалася туди-сюди, наче цвіт гігантських соняшників, що росли біля дому на Нейболт-стрит. Його рот розчахнувся, і писклявий, радісний голос заскандував: «Убий його, Генрі! Убий ніґґера, убий курдуплика, убий його, убий його, УБИЙ ЙОГО!»

Майк крутнувся до Генрі з похмурим усвідомленням, що його пошили в дурні, і гадаючи, чиє обличчя привиділося Баверзу. Стена? Віктора Kpiсa? Або ж батьківське?

Генрі заверещав і кинувся на Майка. Ніж ходив угору й униз, наче голка на швейній машинці.

— Гааааа, ніґґере! — горланив Генрі. — Гааааа, ніґґере! Гааааа, ніґґере!

Майк позадкував, поранена нога одразу ж підломилася під ним, і він полетів на підлогу. Він її майже не відчував. Вона здавалася холодною й далекою. Поглянувши вниз, Майк побачив, що вершкового кольору слакси стали яскраво-червоними.

Лезо блиснуло перед самим його носом.

Майк тицьнув ножем перед собою якраз тоді, коли Генрі знову кинувся на нього — він наштрикнувся на нього, наче жук на голку. Руку Майка облило кров’ю. Почувся хрускіт, і коли він відсмикнув руку, в ній лишилася сама колодка з написом «ІСУС РЯТУЄ». Лезо лишилося в животі нападника.

— Гаааа! Ніґґере! — крикнув Генрі, накривши рукою визубень леза, що стирчав з його пуза. Кров лилася крізь пальці. Він дивився на це невірячими, вибалушеними очима. Голова на скрипучій пружині гойдалася, вишкірялася й реготала.

Майку стало млосно, перед очима все хиталося. Він ще раз поглянув на Стена-з-коробки, але тепер там колихалася голова Ригайла Хаґґінса, наче корок від шампанського з начепленою задом наперед бейсболкою «Нью-Йорк Янкі». Майк застогнав, і свій голос видався йому лунким і далеким. Він усвідомлював, що сидить у калюжі теплої крові… власної крові. «Я помру, якщо не накласти джгут».

— Гааааааааааа! Hiiiiiiiiiґґeeeee! — горлав Генрі.

Усе ще тримаючись однією рукою за закривавлений живіт і розмахуючи викидним ножем в другій, Баверз поплентався до виходу з бібліотеки. Він п’яно хитався туди-сюди, просуваючись лунким залом, наче кулька в пінбольному[735] автоматі. Він врізався в крісло для читання, перекинувши його. По дорозі Генрі зачепив стійку з газетами, і вони розсипалися підлогою. Виставивши руку, він на ходу відчинив двері й пірнув у ніч.