TextBook Річі зареготав. Звісно, нечемно сміятися з повним ротом, та хто тут, назовні, читав міс Менерз?[784]
Від цієї думки він ще більше розвеселився й сильніше стиснув щелепи.
Павук заверещав і розлючено затрусив його, виючи з гніву, що Його знову захопили зненацька, — Воно вважало, що Йому спроможний протистояти лише письменник, а тоді, коли Воно очікувало цього найменше, Його зловив цей чоловік, який реготав, наче навіжений хлопчисько.
Річі почув, що зісковзує.
Почекати секунда, сеньйор-рито, ви тута зібрався разом, і я не продати тобі лотерейного білета, бо всі вигравати, багатий ставати, клястися на мамця звати.
Він почув, як зуби знову вгрузли в Його м’ясо, цього разу сильніше. І Річі прохромило болем, коли Воно вчепилося іклами в його язик. Та що б там не було, йому й досі було смішно. Навіть у цій чорноті, пожбурений слідом за Біллом, ледь тримаючись за язика потвори, яку й словами не описати, за той єдиний його зв’язок із власним світом, попри біль від Його отруйного укусу, що затьмарював його мозок червоним туманом, йому однаково було збіса смішно. «Зацініть, чуваки: диск-жокеї вміють літати!»
Ще й як уміють.
Річі перебував у непроникній пітьмі (він навіть не здогадувався, що така чорна пітьма взагалі може десь існувати), летів зі швидкістю, яка здавалася йому мало не швидкістю світла, і його трусили, як тер’єр — щура. Він відчув щось попереду, присутність якогось колосального трупа. Це той Черепаха, про якого заводилося слабке Біллове голосіння? Певне, що так. Це був спорожнілий панцир, мертва шкаралупа. А тоді він проминув її, поринувши глибше в темряву.
«Оце так газуємо», — подумав він, і його знову кинуло в сміх.
Білле! Білле, ти мене чуєш?
— його нема, він у смертевогнях, відпусти! ВІДПУСТИ!
(Річі?)
Неймовірно далеко, неймовірно глибоко в чорноті.
Білле! Білле! я тут! хапайся! хапайся заради Бога!
— він помер, ви всі мертві, ви застарі, хіба ти не розумієш? а тепер ВІДПУСТИ!
Агов, курво, ніколи не пізно вжарити рок-н-рол!
— ВІДПУСТИ!
Віднеси мене до нього, і я ще подумаю.
Річі!
Ближче, дякувати Богу, він уже ближче…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Воно» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина п’ята Ритуал Чуді[718]“ на сторінці 106. Приємного читання.