TextBook Цього разу Річі таки зіп’явся на ноги. На мить йому здалося, що він або зомліє, або зблює, або зробить і те, й інше.
— От шиза, — пробурмотів він, спостерігаючи за тим, як гойдається й вигинається світ перед його очима. Коли це минулося, він пошкандибав до Майка. Очі в Майка й досі були червоними, як у кроля, і побачивши, що знизу його штани теж потемніли від вологи, Річі подумав, що, певне, Майк теж простругався.
— Непогано, як на білого чувака, — прохрипів Майк і легенько стукнув його в плече кулаком.
Річі не знав, що сказати, чого майже ніколи не бувало.
До них підійшов Білл. Інші також підтяглися.
— Це ти нас витягнув? — запитав Річі.
— М-ми з Б-беном. В-ви к-к-кричали. Об-бидва к-к-кричали. П-п-проте…
Він озирнувся на Бена.
— Білле, певне, то через дим, — сказав той.
Та в голосі здорованя впевненості геть не було.
— Ти хочеш сказати те, про що я думаю? — просто спитав Річі.
Білл знизав плечима.
— І п-п-про ш-ш-о ж ти д-думаєш, Р-річі?
Та відповів Майк:
— Спершу нас там не було, чи не так? Ви кинулися до хатки, бо почули наші крики, та спершу нас там не було.
— Там було дуже надимлено, — сказав Бен. — Ваші крики самі по собі були доволі лячними. Та те, як ви кричали… це звучало так, наче… ну…
— Крики з-здавалися д-дуже далекими, — сказав Білл.
Страшенно затинаючись, він розповів їм, що, коли вони з Беном спустилися вниз, вони не побачили ані Річі, ані Майка. Вони панічно металися по задимленій хатці, злякавшись, що, коли не встигнуть, їхні друзі помруть від отруєння димом. Урешті Білл намацав чиюсь руку. То був Річі. Він «д-д-добряче смикнув», і Річі вилетів з пітьми. Він був на три чверті непритомним. Коли Білл розвернувся, він побачив, що Бен волочить Майка, схопивши його ведмежою хваткою. Обидва кашляли. Бен викинув Майка назовні.
Бен слухав і кивав.
— Я просто ходив і тицяв рукою в дим, розумієте? Усе, що я робив, — це раз-по-раз виставляв руку невідомо куди, немов хотів із кимось поручкатися. І, Майку, ти вхопився за неї. Добре, що вхопився. Я вже думав, що ти зник.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Воно» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина четверта Липень 1958 року“ на сторінці 65. Приємного читання.