TextBook — То й що, якщо так?
Але Беверлі не опустила й не відвела очі вбік і зрештою очі опустив Стен… можливо, тільки тому, що вона досі плакала, та радше тому, що її стурбованість робила її сильнішою.
— Едді правду каже, — погодилася вона. — Ми мусимо побалакати з Біллом. А вже тоді, можливо, з шефом поліції…
— Правильно, — докинув Стен. Якщо він намагався говорити зневажливо, це в нього не виходило. Голос його звучав усього лише втомлено. — Мертві діти у водонапірній Вежі. Кров, яку можуть бачити тільки діти, а дорослі ні. Клоуни прогулюються по Каналу. Повітряні кульки, що плинуть проти вітру. Мумії. Прокажені під ґанком. Шеф Бортон реготатиме так, що йому аж гузно відвалюватиметься… а потім запроторить нас у дурку.
— Якщо ми всі підемо до нього, — мовив Бен, стривожений. — Якщо ми підемо всі разом…
— Авжеж, — сказав Стен. — Правильно. Розкажи мені ще щось, Скирте. Напиши мені книжку. — Він підвівся і пішов до вікна, руки в кишенях, з сердитим, засмученим і зляканим виглядом. Якусь хвилину від дивився надвір, напружені плечі випиналися з-під його акуратної сорочки. — Напиши мені якусь срану книгу!
— Ні, — тихо промовив Бен. — Книжки писатиме Білл.
Стен крутнувся назад, здивований, і всі інші також дивились на Бена. На обличчі в Бена Генскома був шокований вираз, немов він щойно зненацька й неочікувано дав сам собі ляпаса.
Бев склала останню ганчірку.
— Птахи, — промовив Едді.
— Що? — одночасно перепитали Бев і Бен.
Едді дивився на Стена:
— Ти вибрався тому, що викрикував їм назви птахів?
— Можливо, — неохоче сказав Стен. — А може, двері просто застрягли, а потім врешті розчахнулися.
— Коли ти на них не спирався? — запитала Бев.
Стен знизав плечима. То не був жест роздратування; просто хлопець показав, що не знає.
— Я вважаю, що це ті птахи, назви яких ти їм викрикував, — сказав Едді. — Але чому? У кіно ти мусиш тримати хреста…
— …або проказувати «Отче наш», — додав Бен.
— …або Двадцять третій псалом[427], — вставила Беверлі.
— Я знаю Двадцять третій псалом, — сердито сказав Стен. — Але махати розп’яттям мені не вельми личить. Я єврей, пам’ятаєте?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Воно» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга Червень 1958 року“ на сторінці 139. Приємного читання.