Розділ «Ян Потоцький Рукопис, знайдений у Сараґосі»

Я дав заперечну відповідь, але Зібельда обняла мене за шию і золотими ножичками, які тримала в руці, перерізала стрічечку. Еміна тут же схопила реліквію і кинула її в розколину скелі.

— Вранці ти знову її надягнеш, — сказала вона, — а тим часом повісь на шию цю китичку, сплетену з нашого волосся, разом з прив’язаним до неї талісманом, який, можливо, вбереже тебе від невірності, якщо взагалі щось у світі може вберегти від цього коханців.

Потім Еміна вийняла зі свого волосся золоту шпильку й старанно заколола нею запони ложа.

Я піду за її прикладом і опущу завісу над продовженням цієї сцени. Достатньо знати, що мої приятельки стали моїми дружинами. Бувають, без сумніву, такі ситуації, коли насильство, завершуючись розливом крові, стає злочином; але існують також випадки, коли жорстокість прислужується самій невинності, дозволяючи їй виявитися в усьому своєму блиску. Саме так було з нами, з чого я зробив висновок, що мої кузини не були справжніми учасницями моїх снів у Вента-Кемаді.

Почуття наші втихомирилися, ми були вже зовсім спокійні, коли раптом почувся сумний стогін дзвона. Годинник бив північ. На той звук я не зміг стримати неспокою й сказав родичкам, що боюся, чи нам не загрожує якийсь сумний випадок.

— І я теж боюся, — відповіла Еміна. — Небезпека вже близько, але послухай, що я тобі скажу: не вір нічому поганому, що тобі про нас розповідатимуть, не вір навіть власним очам.

У ту ж мить хтось грубо розірвав запони ложа, і я побачив чоловіка показної статури, в мавританських одежах. В одній руці він тримав Коран, у другій — оголену шаблю; мої кузини кинулися йому до ніг зі словами:

— Могутній шейху Ґомелесів, пробач нам!

На що шейх відповів страшним голосом:

— Adonde estan las fajas?[22]

Потім, звертаючись до мене, сказав:

— Нікчемний назарей — ти зганьбив кров Ґомелесів! Або ти перейдеш у віру Пророка, або помреш.

У цю мить я почув страшне виття і побачив безумного Пачеко, який подавав мені знаки з глибини кімнати. Мої кузини також його помітили, тож розгнівано підхопилися, схопили його й виштовхали з кімнати

— Нікчемний назарей, — знову повторив шейх Ґомелесів, — випий одним духом напій з цієї чари, інакше згинеш ганебною смертю, а труп твій, повішений між останками братів Зото, стане здобиччю шулік і іграшкою духів пітьми, які будуть його використовувати для своїх пекельних метаморфоз.

Я вирішив, що в подібних обставинах честь наказує мені самогубство. Тому я з болем вигукнув:

— Ах, батьку мій, на моєму місці ти вчинив би так само!

Промовивши це, я взяв чару й випив до дна. Відчув, що мене страшенно нудить, і впав непритомний.

День восьмий

Оскільки я маю честь розповідати вам про свої пригоди, то ви легко зрозумієте, що я не помер від випитої — як гадав — отрути. Я лиш втратив притомність і не знаю, як довго залишався в такому стані. Пам’ятаю, однак, що знову прокинувся під шибеницею Лос-Ерманос, але цього разу зі свого роду задоволенням, бо принаймні був певен, що ще не вмер. А крім того, я вже не лежав між двома повішениками; я лежав по ліву руку від них, а по праву помітив якогось чоловіка, якого теж узяв за повішеника, бо він не подавав ознак життя й мав петлю на шиї. Проте незабаром я побачив, що він просто спить, і розбудив його. Незнайомець, оглянувши місце своїх ночівлі, став сміятися й сказав:

— Треба визнати, що в кабалістичній практиці трапляються часом прикрі непорозуміння. Злі духи вміють набирати таких різноманітних форм, що не знаєш, з ким маєш справу. Однак, — додав він, — звідки в мене цей мотуз на шиї замість китички, яка ще вчора була на мені?