Мені спадає на думку, що Сан-Бернардо збудували не набагато раніше, ніж будинок, у якому свого часу мешкав Педро Ґарсія зі своєю родиною (різниця становить якихось п’ятдесят чи шістдесят років). Я надовго замовкаю. А Марія — або здогадується, про що я думаю, або ж просто не хоче переривати моїх роздумів. І тому мовчки бере мене за руку й кладе голову мені на плече.
— Так добре, що ми вибралися з твого будинку! — каже вона трохи згодом.
Ми йдемо поволі, чекаючи одне від одного якихось важливих слів. Марія, хоч і далі тримає мене за руку, однак не дивиться мені в очі.
— А твоя дружина? — запитує вона після довгого мовчання. — Коли вона повернеться?
— Сподіваюся, що ніколи.
— Ти ж… розійдешся з нею офіційно?
— Якщо зможу.
— На світлинах вона дуже вродлива.
— Вона походить зі шляхетної сім’ї.
— Це видно.
— Знаєш… Саллі вийшла за мене заміж, бо її батько розорився. Вона ще й сподівалася, що виходить за молодшу копію мого батька. Та її спіткало розчарування — цією-бо копією є не я, а мій брат Фінеас.
— А може, вона обрала тебе, бо ти добрий… і вродливий.
— Ото вже ні.
— А я вважаю, що так. У посмішці Фінеаса є щось… хиже.
— Так чи інакше, Саллі завжди хотіла, щоб я був не таким, яким є насправді. Я страшенно радий, що вона пішла від мене.
Ми йдемо далі. Я чекаю, що Марія ось-ось відпустить мою руку, та натомість вона стискає її ще міцніше й розхитує вперед-назад (наче ми з нею двоє дітлахів).
Коли дістаємося авто, вона каже:
— Ми ж дуже пізно повернемося додому. Чи ні?
Як завжди, у мені перемагає та частина, яка пропускає хід, коли випадає шанс поставити на карту щось дуже важливе.
— На мене ж там чекають! — белькочу я.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син» автора Філіпп Майєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філіпп Майєр Син“ на сторінці 196. Приємного читання.