Розділ «Нездоланний»

– Щоб переконатися в тому, що вам це відомо.

Тієї ночі Ричерові не знадобилися ніякі стільці в кафе. Вони з’їли десерт та випили кави, роблячи це неквапно, невимушено, без жодного поспіху, вирішивши разом просто вірити в неминуче, а тоді Ченґ поставила підпис на чеку, встала з-за столу, за нею підвівся й Ричер, після чого вона взяла його попід руку, наче вони були парою літніх людей із сивої давнини, і вони разом вийшли з приміщення, неквапно, невимушено, без жодного поспіху, зачекали на ліфт, поїхали на п’ятий поверх та відчинили двері номера.

Тоді їхні рухи стали вже не такими неквапними і не такими невимушеними, змінившись більш поспішними. Ченґ була теплою, ароматною, гладкою на дотик, довгоногою і молодою, хоча давно вже була не дитям. Вона була достатньо сильною для того, щоб дати відсіч, та достатньо спокійною для того, щоб ні про що не хвилюватися. Ричерові вона страшенно подобалася, і здавалося, що він їй також до смаку. Опісля вони ще якусь мить поговорили, а тоді вона заснула, він заснув також, наскільки умів це робити.

24

Посадка розпочалася рівно о сьомій двадцять зранку. Ченґ покотила свою валізу до трапу, і Ричер попрямував слідом за нею, до дешевих місць, десь на дві третини в глиб літака. Ченґ поклала свої речі у відділення над головою і зайняла місце біля вікна. Ричер сів біля проходу. Він запитав:

– Ви добре орієнтуєтеся в Лос-Анджелесі?

Вона відповіла:

– Достатньо добре для того, щоб знайти редакцію газети.

– Може, він працює вдома.

– У такому випадку він усе одно з нами там не зустрівся би. Я певна, що він тримає свою адресу в таємниці, якщо вже не свій номер мобільного. Він обере кав’ярню по сусідству.

– Мені підходить. Але по якому сусідству? Ви всі їх знаєте?

– Думаю, нам слід узяти напрокат іншу машину. Нам потрібен GPS-навігатор.

– Хіба що він зараз в офісі й захоче зустрітися з нами там. Нам краще взяти таксі.

– Ми приїдемо завчасно. Його там ще точно не буде.

– Гаразд, тоді ми зателефонуємо йому на мобільний, коли приземлимося, і дозволимо прийняти рішення замість нас. Кав’ярня чи офіс. Машина з прокату чи таксі.

– Якщо він узагалі погодиться на зустріч із нами.

– Двісті смертей. Це ж така історія.

– Яку він уже чув раніше, згідно з вашою інформацією. Коли йому дзвонив клієнт Ківера. Який, схоже, не справив сильне враження про себе.

– Існує різниця між «слухати» і «чути». І в цьому полягає наша проблема. Сумніваюсь, що Вествуд узагалі знає, чим він володіє. Він не слухав уважно, і тому його записи навіть не відіграють важливої ролі. Це ж як їсти спагеті, у які потрапила волосина.

– А якщо ми не зможемо?