Розділ «Нездоланний»

Підійшла офіціантка, принісши тарілки з їхнім замовленням та доливши їм напої. Коли вона відійшла, Ричер сказав:

– Але ж Ківер подзвонив із проханням про підмогу. Він зайшов досить далеко. Нам це відомо. Для чого ж тоді кликати на допомогу, а потім не чекати на неї?

Ченґ відповіла:

– Нетерпіння? Терміновість?

– Можливо, вони дісталися до нього першими. Ще до того, як він нас дочекався. Можливо, він нікуди і не квапився.

– Звучить, як службове попередження громадськості для всіх шибайголів.

– Ми не знаємо напевне, що саме трапилося.

– Хотілося б, щоб він нікуди не поспішав.

– Це завжди розумно.

– Закладаюсь, вас це зовсім не стосується.

– Та ні, якраз це я робив безліч разів. Саме завдяки цьому я зараз і тут, вечеряю разом із вами. Цей безладний всесвіт. Дарвінізм у дії.

Вона замовкла та запитала:

– Можна поставити вам одне питання?

Він відповів:

– Звичайно.

– А ми зараз вечеряємо?

– Так написано в меню. На ланч тут подавали інші страви, і це точно аж ніяк не сніданок.

– Ні, я маю на увазі справжню вечерю замість перекусів придорожнім фаст-фудом.

– Тобто при світлі свічок та під акомпанемент фортепіано?

– Необов’язково.