Розділ «Нездоланний»

– Я поверну ключ, коли виїду з готелю.

Чоловік, що стояв ліворуч, сказав:

– Ви вже з нього виїхали. На цю мить. І вас ніхто не поселить, якщо ви повернетесь. Адміністрація залишає за собою право відмовляти деяким гостям у поселенні.

Ричер промовчав. Хлопець зліва сказав:

– І більше вам ніде буде залишитись на ніч у Материному Спочинку. Мотель нашого дядька – єдина пташка на ринку. Вам зрозуміло?

Ричер запитав:

– Чому містечко називається «Материн Спочинок»?

– Я не знаю.

– Звідки взялися ці ваші претензії? Лише від вашого дядька чи з інших джерел?

– Яких інших джерел?

– Ті, про які я чув.

– Немає інших джерел.

– Приємно чути, – відповів Ричер. – І передайте своєму дядькові, що я не порушував ніяких законів. Перекажіть йому, що гроші за номер він отримав. Скажіть йому, що ми ще з ним побачимося.

Хлопець, що стояв праворуч, розімкнув свої руки. Хлопець зліва запитав:

– Ви будете й далі створювати нам проблеми?

– Я вже створюю проблему, – відповів Ричер, – питання в тому, як ви будете її вирішувати.

Запанувала тиша, гаряча та самотня посеред невідомості, а тоді двоє хлопців відповіли, одночасно відкинувши вбік поли своїх пальто, зробивши це звичним рухом правих рук, демонструючи при цьому напівавтоматичні револьвери в пласких кобурах, прикріплених до поясів.

І це було помилкою, про що Ричер міг би одразу їм розповісти. Він міг би розпочати довгу та палку навчальну лекцію про те, як вони визначили свою долю, завчасно розпочавши вирішальну битву, та про те, як вони скоротили свою початкову серйозну стратегію, так легковажно перейшовши до розв’язки одразу. На такі погрози потрібно відповідати, а це означало, що йому треба було прибрати їхні пістолети, тому що пішака, якого відправили на розвідку, слід відсилати назад переможеним, а ще тому, що мешканців Материного Спочинку варто було попередити, що наступного разу він приїде до містечка уже озброєним. Він хотів сказати їм, що у всій цій ситуації винними були саме вони. Він хотів пояснити їм, що вони самі накликали на себе біду.

Але він нічого їм не сказав. Натомість він також занурив руку під пальто, хапаючись там не за предмет, а за повітря, але ж ці двоє цього не знали, і як стрільці, яких навчили гарно прицілюватися, а саме такими вони й були, негайно дістали зброю та стали в бойову позицію, через що їхні ноги на мить утратили рівновагу. Ричер скористався цим, зробивши крок уперед та вдаривши хлопця ліворуч просто в промежину ще до того, як той устиг наполовину витягти свій револьвер із кобури. Це означало, що за той час чоловік, який стояв праворуч, устиг витягти свою зброю повністю, проте намарно, тому що на нього вже чекав удар Ричерового ліктя, який прийшовся йому на ліву вилицю, розбиваючи її при цьому та призводячи до втрати свідомості.

Ричер відійшов назад та перевірив першого хлопця, який мав дуже стурбований вигляд, як і більшість хлопців, яких він раніше бив у промежину.