Розділ «Нездоланний»

– Схованка від торнадо.

– Саме так. Під будинком. Зі ще одним запасним виходом. У випадку, якщо будинок впаде просто на ляду, що веде до підвалу. У кожному підвалі таке просто мусить бути. І я певен, що в них теж така кімната є. Їм потрібен вибір опцій. Можливо, у них там тунель, який веде до абсолютно іншої місцини. Можливо, із прихованим аварійним люком. Ось що нам потрібно знайти в першу чергу. Щоб ми могли припаркувати свою вантажівку на ньому.

Вествуд знову завів двигун і потягнув за ті самі важелі, проте цього разу в зворотному порядку, після чого передній ківш відхилився назад і опустився, і тепер вони знову могли бачити зверху нього. Лише вузька смужка. Тепер вони вже не були в цілковитій безпеці, проте це для них стало прийнятним компромісом.

Він зачекав. Ричер сказав:

– Коли, як не зараз.

Канавокопач трохи нахилився, а потім почав рухатися із середньою швидкістю, підстрибуючи на своїх недолугих шинах. Ще півтори сотні ярдів. Сотня. Він рухався в напрямку огорожі. Ближче. І ще ближче. А тоді він прорвався крізь неї, дошки полетіли урізнобіч, праворуч та ліворуч, а ліщинові щепки здійнялися в повітря. Він їхав далі прямо, навколо першої прибудови, що розташувалась ліворуч від них, повз мертвого одноокого типа та просто на протоптану ділянку землі. Там вони сповільнили рух і зупинилися. І почали чекати. Більше не в ролі хижака над ополонкою. Тепер уже як бійці на арені.

Ніхто в них не стріляв. Жодної відповіді.

Реальність мало чим відрізнялася від фото із «Ґуґлу». Тільки тепер вони дивилися крізь неї, а не зверху. Прямо перед ними стояв будинок, а трохи ближче і праворуч – номер для самогубців. Ліворуч стояв сарай із генератором та будиночок такого ж розміру, за яким щойно ховалося троє типів. За будинком удалині стояли свинарник та сарай. Вони стояли окремо один від одного. Перед ними доріжка, що вела до будинку, закінчувалася. Саме там, де починалися стовпи із телефонними лініями.

Вихлопної труби не було. Та й узагалі ніякого руху.

Вествуд вийняв зброю зі свого чобота. Ричер сказав:

– Наступний етап є виключно добровільним.

– Я знаю.

– Тримаймося разом. Почнемо з будинку.

Вони злізли з кабіни. Ніхто в них не вистрелив. Жодної відповіді. Нічого, окрім смороду зі свинарника.

Вони пішли по втоптаній багнюці в напрямку будинку, усі троє рядком, Ченґ була ліворуч, Вествуд посередині, а Ричер праворуч, його голова тепер боліла так, наче хтось встромив йому у вухо пристрій для розколювання льоду.

56

Ричер залишився стояти на сторожі на передній веранді, поки Ченґ та Вествуд пішли всередину будинку, щоб обшукати. Він уважно стежив за оточенням. Другий вихід міг бути де завгодно. Несподівана поява могла відбутися з будь-якого боку. Проте ніхто не з’явився. Нічого не відбулося. Через дві хвилини вийшла Ченґ і сказала:

– Ми знайшли центральний вхід. Вествуд його прикриває. Там просто зоопарк.

Вона зайняла своє місце на веранді, а Ричер зайшов досередини та знайшов Вествуда в коридорі, що вів у спальню. Він охороняв внутрішній бік того, що могло б виявитися комірчиною для білизни. Проте тепер його заповнила ляда, яка розташувалася під кутом у сорок п’ять градусів між задньою стіною та дверима. А кут у сорок п’ять градусів натякав на те, що за нею, мабуть, була драбина. Яка, безсумнівно, вела до підвальної кімнати. Вона була зачиненою, проте, як і всі зовнішні стулки дверей, відчинялася в зовнішній бік. Так, щоб вітер не зміг її відчинити.

Ричер оцінив відстань ширини коридору плюс глибину комірчини для білизни до середини ляди, а тоді вирушив на пошуки вітальні, де побачив те, що Ченґ нарекла зоопарком. Це було щось на зразок помешкання Пітера Мак-Кенна в Чикаґо, проте ще більш заплутане. Всюди були монітори, їх було щонайменше двадцять, плюс іще з десяток клавіатур, системних блоків, а ще там були високі полиці з якимись шумними пристроями, стоси жорстких дисків, вентиляторів, різних рознімів та подовжувачів, миготливих ламп, проте найбільше там було дротів – цілі милі різних дротів, деякі з них були зв’язані в джгути, деякі сплутані, а деякі скручені. Жоден із них Ричерові зараз не був потрібен.