Розділ «Частина перша»

— Спочиває під тонною бетону, щиро сподіваюся.

Тепер він зміг виявити у неї легкий прононс і непомітно помилувався її довгим жакетом за модою доби Регентства[7]. Він був червоний, з довгими манжетами, а єдиною прикрасою були невеличкі декоративні металеві ґудзики, що створювали враження водночас яскравості й професійності. Чорне як воронове крило волосся яскраво переливалось у сяйві люстри.

— Радий познайомитися з вами, місіс... міс Квайн.

Його вражала пишна мова її тіла, її незалежність, але водночас Уркгарт помітив натягнутість у її вустах: щось її турбувало.

— Сподіваюся, вам тут весело.

— Відверто кажучи, не надто. Почуваюся дуже роздратованою, коли мене знаходять і намагаються монополізувати — просто тому, що я виявилася жінкою без пари.

То ось що її хвилювало!

— Зрозуміло. І хто це був?

— Прем'єр-міністре, я — ділова жінка. Я не дуже далеко піду, якщо патякатиму.

— Ну, давайте вгадаю. Схоже на те, що він тут без дружини. Зарозумілий. Імовірно, політик, якщо тримає тут руку на пульсі, почувається впевнено. Якийсь серцеїд, еге?

— З того збоченця такий серцеїд, що він навіть не вміє «будь ласка» говорити. Гадаю, саме це розлютило мене найбільше. Він чекав, що я впаду йому в обійми, коли йому навіть гарних манер бракує, щоб чемненько попросити. А я думала, ви, англійці, джентльмени.

— Отож... Тут без дружини. Чванько. Політик. Без манер...— Уркгарт почав озиратися, знову намагаючись уникати поглядів матрон: у жіночих очах дедалі більше зростало дратування.— Може, цей джентльмен у кричущій трійці у тонку смужку, певно? — він указав на товстуна середнього віку, що витирав спітніле чоло носовичком у горошок: у переповненій людьми кімнаті ставало гаряче.

Вона здивовано розсміялася, підтверджуючи його здогад.

— Ви його знаєте?

— Маю знати. Він — мій новий міністр з житлового будівництва.

— Ви, здається, добре знаєте своїх людей, містере Уркгарт.

— Це моя головна політична чеснота.

— Тоді сподіваюся, ви знаєте жінок так само добре — ні, набагато краще, ніж цього бовдура-міністра з житлового будівництва. Радше в політичному, ніж у біблійному розумінні,— постфактум додала вона, сяйнувши трохи зухвалою усмішкою.

— Не певен, що розумію.

— Жіноцтво. Ви знаєте, що жінки складають п'ятдесят два відсотки вашого електорату? Ці дивні істоти, достатньо гарні, щоб ви пустикали їх до себе в ліжко, але не в чоловічий клуб, які вважають, що з вашого уряду користі приблизно стільки, скільки з тріслої гумки на трусах.