Розділ «Епілог»

Почувся стукіт до парадних дверей — тихе, сором'язливе шкрябання. Кенні відклав книжку й пішов відчиняти. Двері розчахнулися, і на порозі, у темряві, горнучись у новий плащ, щоб захиститися від зливи, стояв Майкрофт.

Майкрофт ретельно підготував свої пояснення і вибачення. З оголошенням про зречення і вибори все змінилося. У пресі патрали і смажили вже нову рибку, і їм обом дадуть спокій, якщо лише Кенні зможе зрозуміти. І пробачити. Та коли він глянув на свого візаві, то побачив у глибині його здивованих очей біль — і Майкрофту наче відібрало мову.

Вони стояли навпроти один одного, й обидва боялися того, що скаже інший, не бажаючи знову ятрити ледь загоєні рани. Здавалося, Майкрофт прожив кілька життів, перш ніж Кенні нарешті промовив:

— Ти збираєшся тут простояти всю бісову ніч, Девіде? Чай ведмедика охолоне.