Розділ 2

— Фабіо, — сказала Цірі слабким голосом, побачивши міських стражників, які пропихувалися між натовпом, — допоможи мені встати й забери мене звідси. Швидко.

— Бідні діти… — товста міщанка в чепці глянула на них, коли вони потихеньку вибиралися із збіговиська. — Ой, пережили ви. Ой, якби не безстрашний рицарьок, очі ваші матері виплакали б!

— Визнайте, в кого отой молодик зброєносцем є! — крикнув ремісник у шкіряному фартусі. — Вартий він за той вчинок поясу й острогів!

— А звіролова в дибу! Батогів йому, батогів! Таку потвору до міста, між людей…

— Води, скоріше! Панна знову зомліла!

— Бідолашна моя Мушка! — завила раптом торговка, схилившись над тим, що залишилося від кудлатого песика. — Собацюрка моя нещасна! Людииии! Хапайте ту дівку, ту шельму, що дракона розізлила! Де вона? Хапайте її! То не звіролов, то вона в усьому винна!

Міські стражники, яким допомагали численні добровольці, почали пропихуватися через юрму й роззиратися. Цірі справилася із запамороченням.

— Фабіо, — прошепотіла. — Розділяємося. Зустрінемося за хвильку на тій вулиці, по якій ми прийшли. А якщо хто тебе затримає і розпитуватиме про мене, то ти мене не знаєш і не відаєш, хто я така.

— Але… Цірі…

— Іди!

Вона стиснула в кулаці амулет Йеннефер і пробурчала закляття активізації. Чари подіяли миттєво, а час був найважливішим. Стражники, які вже проштовхувалися в її напрямку, зупинилися, дезорієнтовані.

— Що за лихо? — здивувався один із них, дивлячись, здавалося, прямо на Цірі. — Де вона? Я ж тільки-но її бачив…

— Там, там! — крикнув інший, вказуючи в протилежному напрямку.

Цірі повернулася і пішла собі, все ще трохи ошелешена й ослаблена ударом адреналіну й активізацією амулета. Амулет діяв так, як повинен був діяти — абсолютно ніхто її не помітив і ніхто не звертав на неї увагу. Абсолютно ніхто. В результаті раніше, ніж вона вийшла з натовпу, її безліч разів штовхнули, копнули та понаступали на ноги. Чудом вона уникнула скинутої з возу скрині. Мало не вибили їй око вилами. Закляття, як виявилося, мало свої добрі й погані сторони — стільки само переваг, скільки й вад.

Дія амулета не тривала довго. Цірі не мала досить сили, аби його опанувати й продовжити тривалість закляття. На щастя, чари перестали діяти в слушний момент — коли вибралася з натовпу й побачила Фабіо, який чекав її на вуличці.

— Ой-йей, — сказав хлопець. — Ой-йей, Цірі. Ти тут. Я непокоївся…

— Не треба було. Ходімо, швидше. Полудень уже минув, мушу повертатися.

— А ти непогано справилася із тією потворою, — хлопець глянув на неї із подивом. — І швидко ж ти діяла! Де ти тому навчилася?

— Чому? Виверну вбив зброєносець.

— Неправда. Я бачив…