Розділ 1

— З формального боку, — запитав Ґеральт, — наскільки серйозний це аргумент?

Фенн глянув на Кодрінгера, потім на відьмака.

— Не дуже серйозний, — визнав. — Цірілла — все ж кров Каланте, хай і трохи розбавлена. За нормальних умов може й відсунули б її від трону, але умови ненормальні. Кров Левиці має значення політичне…

— Кров… — Ґеральт потер чоло. — Що значить Дитя Старшої Крові, Кодрінгере?

— Не розумію. Хтось, говорячи про Ціріллу, уживав таке визначення?

— Так.

— Хто?

— Неважливо хто. Що це значить?

— Luned aep Hen Ichaer, — сказав раптом Фенн, від’їжджаючи від пюпітру. — Дослівно це було б не Дитя, але Дочка Старшої Крові. Гммм… Старша Кров… Я зустрічав таке визначення. Не пам’ятаю точно… Хіба йдеться про якесь ельфійське віщування. У деяких версіях тексту ворожби Ітліни, тих, що старіші, є, як мені здається, згадки про Старшу Кров Ельфів, чи ж Ен Ген Іхер. Але ми тут не маємо повного тексту ворожби. Треба б звернутися до ельфів…

— Облишмо це, — перебив його холодно Кодрінгер. — Не забагато розмов за раз, Фенне, не забагато сорок за хвіст, не забагато віщувань та таємниць. Поки що дякуємо тобі. Бувай, плідної праці. Ґеральте, ходімо. Повертаємося до контори.

— Замало, вірно? — упевнився відьмак, щойно вони повернулися й усілися в крісла, адвокат за столом, а він навпроти. — Занизький гонорар, вірно?

Кодрінгер підняв зі столу металевий предмет у формі зірки й кілька разів крутнув його в пальцях.

— Занизький, Ґеральте. Копирсання в ельфійських віщуваннях для мене диявольськи обтяжливо, це втрата часу й коштів. Потрібно під час пошуків іти до ельфів, бо, окрім них, ніхто не в змозі зрозуміти їхніх записів. Ельфійські манускрипти в більшості випадків — якась складнюща символіка, акровірші, інколи майже шифри. Старша Мова завжди щонайменше двозначна, а коли записана — може мати хоч і десять значень. Ельфи ніколи не були схильні допомагати нікому, хто хотів розкусити їхні віщування. А тепер, коли в лісах триває кривава війна із білками, коли доходить до погромів, до них небезпечно наближатися. Ельфи можуть прийняти тебе за провокатора, люди — звинуватити в зраді…

— Скільки, Кодрінгере?

Адвокат мовчав хвильку, безустанно граючись металевою зіркою.

— Десять відсотків, — сказав нарешті.

— Десять відсотків від чого?

— Не глузуй з мене, відьмаче. Справа стає серйозною. Стає усе менш ясно, про що тут ідеться, а коли невідомо, про що йдеться, то напевно йдеться про гроші. Тоді мені миліший відсоток, аніж звичайний гонорар. Даси мені десять відсотків від того, що матимеш, мінус уже сплачена сума. Пишемо угоду?

— Ні. Я не хочу наражати тебе на збитки. Десять відсотків від нуля дають нуль, Кодрінгере. Я, дорогий мій колего, не матиму з того нічого.

— Повторюю, не глузуй з мене. Не вірю, щоб ти робив це без зиску. Не вірю, що не криються за тим…