TextBook — Пройдемося ще трохи.
— Охоче. Ґеральте?
— Слухаю.
— Я говорила, що виросла на морі. Умію кермувати човном і...
— Викинь це з голови.
— Чому?
— Викинь це з голови, — повторив він різко.
— Ти міг би, — сказала вона, — сформулювати це більш ґречно.
— Міг би. Але ти прийняла б це... диявол знає за що. А я — бездушний відьмак і холоднокровний професіонал. Я ризикую власним життям. Не чужим.
Ессі замовкла. Він бачив, як вона стискає вуста, як шарпає головою. Порив вітру знову розкуйовдив їй волосся, на мить закривши обличчя плутаниною золотих пасом.
— Я тільки хотіла тобі допомогти, — сказала вона.
— Я знаю. Дякую.
— Ґеральте?
— Слухаю.
— А якщо у плітках, про які говорив Аґловаль, є сенс? Ти ж знаєш, що сирени не всюди й не завжди доброзичливі. Були випадки...
— Я не вірю.
— Моринки, — продовжувала замислено Оченько. — Нереїди, тритони, морські німфи. Хтозна, на що вони здатні. А Ш'ееназ... Вона мала причину...
— Я не вірю, — перебив він.
— Не віриш чи вірити не хочеш?
Він не відповів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Відьмак. Меч призначення » автора Анджей Сапковський на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Трохи жертовності“ на сторінці 17. Приємного читання.