Розділ «Ясміна Реза Божество різанини»

МІШЕЛЬ: Їй поставлять обертовий протез із металу й поліетилену. Вона весь час питає, що з ним буде, коли її палитимуть у крематорії.

ВЕРОНІК: Не будь таким злим.

МІШЕЛЬ: Вона не хоче бути похованою поряд із татом! Хоче, аби її спалили, а урну поставили поруч із могилою матері, якій так самотньо на півдні. Дві урни перемовлятимуться на березі моря. Ха-ха-ха!..

Пауза. Всі усміхаються.

АННЕТ: Ми дуже зворушені вашою гостинністю і цінуємо ваше намагання загладити ситуацію, а не докидати дров.

ВЕРОНІК: Що ви, це такі дрібниці!

МІШЕЛЬ: Звичайно, дрібниці!

АННЕТ: Ні, де там! Батьки надто часто втручаються у справи своїх дітей і діють геть по-дитячому! Якби Бруно зламав Фердінандові два зуби, як відреагували би ми з Аленом? Щось я не впевнена, що ми продемонстрували би таку ж широту поглядів.

МІШЕЛЬ: Певно, що так!

АЛЕН: Вона має рацію. Я також не впевнений.

МІШЕЛЬ: А я впевнений! Адже ми всі розуміємо, що могло би статись і навпаки.

Пауза.

ВЕРОНІК: А що каже Фердінанд? Як ставиться до того, що сталося?

АННЕТ: Та він мало що каже. Здається, він розгублений.

ВЕРОНІК: Він усвідомлює, що покалічив товариша?

АЛЕН: Ні. Фердінанд нічого такого не усвідомлює.

АННЕТ: Господи, що ти верзеш?! Звісно що усвідомлює!

АЛЕН: Усвідомлює, що повівся досить брутально, але не усвідомлює, що когось покалічив.

ВЕРОНІК: О, то вам не до вподоби це слово! Але, на жаль, воно відповідає дійсності.

АЛЕН: Мій син вашого не калічив.