Розділ «Ясміна Реза Божество різанини»

ВЕРОНІК: Я впевнена, що ваш син — не дикун.

АННЕТ: О, Фердінанд напевно не дикун!

АЛЕН: Ще й який дикун!

АННЕТ: Алене, що ти верзеш? Навіщо таке казати?

АЛЕН: Бо він — дикун.

МІШЕЛЬ: А як він сам пояснює свій вчинок?

АННЕТ: Не хоче про це говорити.

ВЕРОНІК: Але він має щось сказати!

АЛЕН: Мадам, він багато чого має зробити. Має прийти, має поговорити, має вибачитись — ви явно знаєтеся на цьому краще. І ми, повірте, виправимось, але все ж вам варто бути поблажливішою.

МІШЕЛЬ: Ну годі! Ми ж не розійдемося на такій дурній ноті!

ВЕРОНІК: Але ж я хочу Фердінандові тільки добра.

АЛЕН: Я це розумію.

АННЕТ: Посидьмо ще трошки.

МІШЕЛЬ: Зварити ще кави?

АЛЕН: Я не проти.

АННЕТ: І мені, будь ласка. Дякую!

МІШЕЛЬ: Веро, я сам.

Пауза.

Аннет обережно бере й гортає численні альбоми з репродукціями, складені на столику.

АННЕТ: Бачу, ви знаєтеся на живопису.