Розділ «Януш Пшимановський Витівки Йонатана Коота»

— Хвилинку терпіння, — попросив господар учти, показуючи пляшку з темно-зеленого скла. — Чи нема часом у кого-небудь відкривачки?

— Є дзьоб, — сказав Повзик і так рубонув, що накривка тільки свиснула в повітрі.

Засичали бульбашки, задзюркотіла мінеральна вода.

— Товариство! — виголосив капітан Коот, піднімаючи в обох лапах наповнену водою баночку з-під гірчиці, і легенько забарабанив хвостом по порожньому відру, просячи тиші.— Нічого так не зближує, як спільно пережита пригода. Година спільних активних дій більше свідчить про нашу вдачу, аніж рік поверхового, — коли тільки бачишся і спілкуєшся, — знайомства. Я хотів би, щоб ми називали один одного на «ти» й по імені. Перш ніж розпочнемо вечерю, хтось із нас повинен запропонувати випити на брудершафт. Я прошу дозволити зробити це мені, як господареві…

— Брудершафта пропонують згори вниз, — втрутився Повзик, — тож, може, я…

— Або я, як найстарший, — несподівано докинув Овальний.

— Згода, згода! — заспокоїв їх капітан. — Усі пропонують, усі п’ють.

Дзенькнули скляні посудини, залунали в повітрі чоловічі поцілунки, голосно й дуплетом, наче постріли з двостволки.

— Кличте мене Йонатан.

— Ерик.

— А мене Бікі.

Почувши це дивне ім’я, Вусатий і Крилатий згадали, що досі не знають, хто такий Овальний і з яких країв він родом.

Видався їм сумнівним і його вік.

Проте ніхто ні про що не спитав, тому що добряче-таки зголодніли.

За чверть години вони вже понаїдалися і тепер смакували, дожовуючи, досмоктуючи, догризаючи наїдки під третю пляшку мінеральної води. Коотові й Повзику кортіло розпитати в Овального, що з ним сталося, але вони вважали, що це негречно і неделікатно. Тому розмова точилася тільки про якість страв.

— Слимачки — пір’ячко оближеш!

— Агар-агар — напрочуд смачний багряник!

— Пречудовий паштет із… бляшанки, — Йонатан в останню мить прикусив язика, мало не бовкнувши, що паштет — із птиці. Чого доброго, Ерик образиться. — І травень як на замовлення!

Капітан вчасно змінив тему, вважаючи не без підстав, що навіть у змішаному повітряно-водно-наземному товаристві розмова про погоду — відносно безпечна.

— Ранкові роси в травні бувають досить неприємні, та вже через годину-дві після сходу сонця можна добре вигрітись на осонні,— провадив він і врешті спитав: — А як висхідні повітряні течії? Чи багато у вас торік під лісом розвелося жаб?