Розділ «Януш Пшимановський Витівки Йонатана Коота»

Ліпше вдома горох їсти,

Ніж на війні рибу в тісті.

Ліпше вдома капустина,

Ніж на війні буженина.

Йонатан, мугикаючи приспів цієї дуже давньої воєнної пісеньки, розстеляв на траві лляну скатертину і розставляв на ній банки, склянки і бляшанки, розгортав пакунки.

Всі неабияк здивувалися.

— Що це? — не витримав Повзик, коли затихли останні слова пісеньки.

— Їжа.

— Крадена?

— «Позичена» — це звучить не так грубо, — сказав Овальний, який підплив до берега і аж на три чверті висунувся на вологу від роси траву.

— Та звідки! — розсміявся Коот. — Я працюю на півставки в «Гіперсамі» — старшим мишоловом. Сказав директрисі, що влаштовую вечерю для двох приятелів, тому прошу видати аванс.

— Чи не хочете ви сказати, що в «Гіперсамі» є якісь смачні комахи на зразок павучків-косариків? — пожвавішав Крилатий, сідаючи на скатертину.

— Але ж ви їсте горішки, тож я взяв трохи ліщинових, трохи волоських і баночку французьких слимаків на пробу.

— Пі-пі,— зрадів Повзик.

— Гм, гм, — гмукнув Овальний.

— А для вас салат, капусту, цвітну капусту, на жаль, не морську, але дуже смачну, крім того, на десерт…

— Ще й десерт? — здивувався так званий злочинець.

— Єдиний продукт з океанських дарів, який ми маємо, а саме — агар-агар.

— Агар-агар?! Навіть не знаю, як висловити вам свою вдячність!..

— Як не знаєте, то й не висловлюйте, — перебив птах. — Давайте їсти.