Гуркотіння мотоциклів покотилося по шосе вздовж Бубжі, відбилося луною від будинків передмістя, пролетіло вулицею між Будинком торгівлі і палациком радіовузла, обколувало площу Гармонійного розвитку і нарешті вислизнуло на міст, щоб шукати Овального на другому боці Бубжі, а може, на території Надцюркавського цементного комбінату.
Коли все затихло й очманілі перехожі, повитягавши пальці з вух, притомніше роздивлялися довкола, якийсь рудий хлопчисько на ім’я Зефірин просунув носа між пруттям огорожі й загукав:
— Дивіться, підводний човен!
Дорослі глянули в той бік і скептично прокоментували:
— Який там човен! Старе відро.
— В нього голуба навігаційна рубка! — не здавався хлопець.
— Облуплене відро, а на ньому кіт.
— Який вусатий капітан! — зачудовано вигукнув Зефірин.
— Кіт у капелюсі, а на ньому птах.
— Що це таке?! Де річкова міліція? — крикнув якийсь лисий черевань. — Коли я був харцером,[3] такого неподобства не бачив.
— Хулігани! Кота топлять! На поміч! — пищала жінка із сріблястою лисицею на шиї і у вишневому капелюсі на голові, роздратовано крутячи в асфальті дірки кінцем парасольки, яку вона тримала в руці.
Під биками моста ревнув двигун. Моторний човен ОМ[4] виплив назустріч підозрілому котові.
— «Океан», «Океан», — аж на мосту було чути, як старший патруля кричить у мікрофон бортової радіостанції.— «Океан» — Новаку. На курсі НОП… Повторюю: НОП із котом на борту.
— Годі вам, Войтасику, горлати в те радіо! — крикнув інспектор Новак, який щойно тихенько виїхав на міст і, вийшовши з машини, стояв біля поручнів.
Помітивши інспектора, команда човна віддала йому честь, двигун на мить лишився без нагляду і заглухнув. Стало тихіше й спокійніше.
— Войтасику, скажіть мені, що за НОП?
— Доповідаю згідно з наказом.
— А навіщо? Ви ж не по радіо передаєте, а безпосередньо мені. А тут усі свої.
Інспектор розглянувся довкола і кожному, хто стояв поблизу, відкозиряв. Усі приязно відповідали на привітання, — в місті не було більш шанованої, популярної людини, ніж Новак. Бо ж кого тільки Методій не вистежував, кого тільки не затримував! А охорона майна, а проведення слідства?..
Зрештою, про серйозніші справи промовчу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Витівки Йонатана Коота» автора Януш Пшимановський на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Януш Пшимановський Витівки Йонатана Коота“ на сторінці 11. Приємного читання.