Розділ «Частина четверта»

— Та ви просто най...

— Може, нам краще таки замиритися? — посміхнувся він до неї згори, і в цій широкій сліпучій посмішці була зухвалість, але не було й краплі сорому за себе або осуду її, Скарлет. І вона мимохіть теж посміхнулася, тільки якось криво й мулькувато.

— Шкода, що вас не повісили!

— Боюся, ви не одна так думаєте. Але облиште це все, Скарлет. Ви маєте такий вигляд, наче проковтнули шомпол, а воно вам не дуже пасує. Здається, у вас досить було часу, щоб прийти до тями після мого... м-м... маленького жарту.

— Жарту? Х-ха! Та я повік його не забуду!

— Е, ні, забудете. Просто ви вдаєте обурення, бо гадаєте, що так годиться, що цього вимагає респектабельність. Ви дозволите сісти?

— Ні.

Він примостився на стільці коло неї і осміхнувся.

— Я чув, що ви й двох тижнів не змогли почекати на мене,— зауважив він і вдавано зітхнув.— Які жінки мінливі!

Оскільки вона нічого не відповідала, він повів мову далі.

— Скажіть мені, Скарлет, так як другові — дуже давньому й дуже близькому другові: хіба ж не розумніше було почекати, поки я вийду з тюрми? Чи вам принади подружнього співжиття з цим літнім добродієм Френком Кеннеді видалися спокусливіші, аніж позашлюбний зв’язок зі мною?

Його глузливий тон, як завжди, викликав у ній гнів, і водночас їй кортіло засміятись йому в лице через цю його зухвалість.

— Не кажіть дурниць.

— А чи не могли б ви задовольнити мою цікавість щодо однієї обставини, яка вже деякий час збуджує мою увагу? Невже у вас, як у жінки, не викликає відрази, не ображає найтонших душевних порухів, коли ви не тільки раз, а й удруге виходите заміж без кохання і навіть без потягу? Чи, може, в мене хибне уявлення про витонченість почуттів нашого південського жіноцтва?

— Рете!

— Це і є для мене відповідь. Я завжди відчував, що жінок наділено такою твердістю й витривалістю, про які й гадки не мають чоловіки, хоч мені з самого дитинства прищеплювали уявлення, ніби жінки — це тендітні, ніжні й чулі істоти. Хоча слід сказати, що, згідно з засадами європейського етикету, обопільна закоханість чоловіка й дружини свідчить про їхню невихованість. Це найбільший несмак, та й годі. І я завжди вважав, що європейці в даному випадку мають рацію. Одружуйся задля вигоди, а кохайся задля втіхи. Продумана система, правда? У своїх поглядах ви ближчі до бабці Англії, ніж я гадав.

З яким задоволенням вона кинула б йому в вічі: «Я не одружувалася задля вигоди!» Але, на лихо, Рет знав, як було насправді, і всякі спроби вдати ображену невинність тільки викликали б ще ущипливіші зауваження з його боку.

— Верзете казна-що,— холодно зауважила вона. І, аби швидше перевести розмову на іншу тему, поспитала: — А як вам пощастило вирватися з в’язниці?

— О, це! — відказав він, роблячи широкий жест рукою.— Без особливого клопоту. Випустили мене сьогодні вранці. Я вдався до вельми тонкого шантажу одного мого приятеля у Вашингтоні — він там на досить високій посаді при федеральному уряді. Чудовий тип, один з тих переконаних патріотів-янкі, що продавали мені рушниці й криноліни для Конфедерації. Коли йому в належній формі доповіли, яке розпачливе моє становище, він негайно використав усі свої зв’язки, і ось мене й звільнили. Зв’язки — це все, Скарлет. Не забувайте цього, коли вас посадять. Зв’язки — це все, а винний чи невинний — питання суто академічне.

— Але ви то вже запевно не належите до невинних.