Розділ «Частина четверта»

— Це ви хочете похизуватись перед своїми зубожілими приятельками й сказати: «Он що я маю!» Гаразд, у вас буде обручка з великим камінцем, таким великим, щоб ваші менш таланисті приятельки могли перешіптуватись, який це несмак — носити такі здорові діаманти.

Він раптом швидкою ходою рушив через кімнату до причинених дверей, а вона здивовано ступнула вслід за ним.

— Що сталося? Куди ви йдете?

— До себе, мені треба спакуватись.

— Але ж...

— Що «але»?

— Нічого. Бажаю вам приємної подорожі.

— Дякую.

Рет розсунув двері й вийшов у хол. Скарлет вийшла й собі, трохи розгублена й розчарована такою несподіваною розв’язкою. А він накинув плаща, взяв рукавички й капелюха.

— Я напишу вам. Дасте мені знати, якщо передумаєте.

— А ви не...

— Що саме? — Він, здавалося, поривався вийти.

— А ви не поцілуєте мене на прощання? — тихенько прошепотіла вона, щоб не почув хто з домашніх.

— А чи не забагато буде вам поцілунків як на один вечір? — відказав він, ущипливо глянувши на неї згори вниз.— І подумати лишень — така скромна й добропорядна молода жіночка... Але ж і справді це приємно, хіба ні?

— Ох, ви таки неможливий! — розлючено скрикнула Скарлет, дарма що її могла почути Мамка.— Я й не подумаю шкодувати, якщо ви більше сюди не вернетеся.

Вона обернулась і майнула до сходів нагору, сподіваючись, що його тепла долоня ляже їй на плече й зупинить її. Та він тільки розчахнув зовнішні двері, крізь які війнуло холодним протягом.

— Але все ж я вернуся,— сказав він і вийшов, а вона так і лишилася стояти на нижній сходинці, дивлячись на зачинені двері.

Обручка, яку Рет привіз із Англії, і справді виявилася великою, такою великою, що Скарлет соромилась її носити, їй до вподоби були яскраві й коштовні оздоби, однак цього разу Скарлет не покидало прикре відчуття, що всі скажуть, і слушно, яка ця обручка вульгарна. Діамант посередині був у чотири карати, а круг нього містилося кілька смарагдів. Цей перстень сягав до кісточки у неї на пальці і своєю вагою аж наче відтягував усю долоню. Скарлет мала підозру, що Ретові було непросто дістати такого персня і що він, щоб допекти їй, зумисне наказав зробити його якомога крикливішим.

Поки Рет не вернувся до Атланти й на пальці у неї не з’явилась обручка, Скарлет навіть нікому з рідні не говорила про свої наміри, і коли вона оголосила заручини, знялася справжня буря пліток та пересудів. Після тієї пригоди з ку-клукс-кланом Рет і Скарлет стали найнепопулярнішими серед городян — звісно, коли не лічити янкі та саквояжників. Скарлет не схвалювали ще від того далекого дня, коли вона скинула жалобу по Чарлзові Гамільтону. Несхвалення це посилилося через її зовсім не жіночне ставлення до тартаків, через її нескромність, коли вона показувалась на людях, бувши при надії, та й з багатьох інших причин. Але коли Скарлет призвела до смерті Френка й Томмі і наразила на небезпеку життя ще кільканадцятьох чоловіків, несхвалення переросло у громадський осуд.

Що ж до Рета, то він накликав на себе ненависть міста ще своїми спекуляціями під час війни, і не став милішим для співгромадян, увійшовши в спілку з республіканцями по її закінченні. Проте, як не дивно, особливою ненавистю до нього пройнялися місцеві дами через те, що він урятував життя декому з найповажніших жителів міста.