Дорога

— Добре.

— Чудово.

— Мені дуже страшно, тату.

— Я знаю. Але все буде добре. Тобі обов'язково пощастить. Я це точно знаю. Мені краще помовчати. А то знову кашель підступає.

— Не хвилюйся, тату. Відпочинь.

Хлопчик розхрабрився. Пішов далеко від стоянки. Повернувся. Батько заснув. Він сів поруч під навісом з фанери, дивився на нього. Закрив очі і спробував поговорити з батьком. Слухав із закритими очима.

Батько прокинувся в ночі. Лежав, прислухався. Хлопчик сидів біля багаття, закутавшись у ковдру, спостерігав за ним. Стук крапель. Мерехтливе світло. Минулі сни не зникають при пробудженні. Знову стукіт крапель. Світло випромінювала свічка, яку хлопчик ніс у мідному пом'ятому свічнику. Віск, застиглий на каменях. Сліди невідомих істот в скам'янілому вапняку. У тому крижаному коридорі вони перетнули невидиму межу, після якої вже немає вороття. Все, що стояло між початком і кінцем шляху, — це той вогонь, який вони самі несли.

— Тату, ти пам'ятаєш того маленького хлопчика?

— Так, я його пам'ятаю.

— Як ти думаєш, він вижив?

— Думаю, що так.

— Як ти думаєш, він заблукав?

— Ні. Він не заблукав.

— А я боюся, що заблукав.

— Думаю, у нього все добре.

— Але хто ж йому допоможе, якщо він заблукав? Хто врятує маленького хлопчика?

— Доброта. Так було, і так буде.

У ту ніч він спав в обнімку з батьком. Прокинувшись вранці, виявив, що обіймає холодний задубілий труп. Довго сидів біля тіла, плакав, а потім піднявся і лісом вийшов до дороги. Повернувшись, опустився на коліна біля батька, взяв його холодну руку в свої і повторював його ім'я знову, знову, і знову.

Три дні залишався з батьком, а потім вийшов на дорогу, подивився туди, звідки вони прийшли, потім — в інший бік. Йому назустріч по дорозі йшла людина. Спочатку хлопчик хотів сховатися в лісі, але передумав. Стояв з револьвером у руці і чекав, поки той підійде. Всі ковдри навалив на батька, сам промерз, ослаб від голоду. Чоловік підійшов ближче і зупинився. Одягнений у сіро-жовту лижну куртку, на плечі на шкіряному ремінці висить дробовик дулом вниз, на грудях нейлоновий патронташ з патронами. По всьому — старий вояка, з бородою, з глибокими шрамами на обличчі, одне око косить. Коли говорить або посміхається, рот трохи перекошений.

— Де твій супутник?