Розділ «Стівен Кінг Крістіна»

— Так ми колись казали в П’ятій бойовій.

І повісив трубку.

Я й собі повільно поклав слухавку на важіль, думаючи про машини, які продовжують рух навіть після того, як ти піднімеш їхні ведучі колеса з землі. «Жаско воно було». Жаско воно й було, і містер Кендлес мав доказ у вигляді шрамів. Це змусило мене пригадати дещо почуте від Джорджа Лебея. У нього теж був шрам від спорідненості з Роландом Д. Лебеєм. І з віком той шрам ширшав і розповзався.

45 / Новорічний вечір

Зухвала юна зірка свою смерть зустріла

у машині,

Хтозна, що її спричинило —

Вереск шин, вогню шал, і нема

більше юної зірки.

О, як йому дали померти? Жаль.

Є смерть юнака, та легенда

Тривка.

Бо згинув він без причини…[151]

Боббі Труп

31 грудня я зателефонував Арні. У мене було кілька днів на роздуми, і насправді мені зовсім цього не хотілося, але я повинен був із ним побачитися. Я переконав себе, що не зможу нічого вирішити, поки сам його не побачу. І не побачу знову Крістіну. Я згадав про машину в розмові з татом під час сніданку, ніби просто так, побіжно, і він сказав, що, наскільки йому відомо, усі конфісковані з гаража Дарнелла машини вже сфотографували й повернули.

На дзвінок відповіла Реджина. Її голос звучав сухо й формально.

— Резиденція Каннінґемів.

— Реджино, добридень, це Денніс.

— Денніс! — вигукнула вона, радісно й здивовано водночас. На якусь мить мені знову здалося, що то колишня Реджина, та, яка годувала мене й Арні сендвічами з арахісовим маслом і крихтами бекона на ньому (арахісове масло й бекон на житньому хлібі з борошна грубого помелу, звичайно). — Як ти? Ми чули, що тебе виписали з лікарні.

— Я нормально. А ви як?