Розділ «Стівен Кінг Крістіна»

— Ваш адвокат може зустріти нас у Гаррісбурзі, — озвався Джанкінс.

Вілл презирливо глянув на нього й промовчав. Надворі інші поліцейські у формі закінчили опечатувати кожні двері й вікно гаража, крім маленьких бічних дверей. Доки не буде знято обмеження, увесь транспорт заїжджатиме в ті двері.

— Я такої маячні ще ніколи в житті не чув, — нарешті вимовив Вілл Дарнелл.

— А стане ще маячніше, — зі щирою усмішкою запевнив його Мерсер. — Вілле, ви їдете звідси на дуже довгий час. Може, одного дня вас поставлять керувати тюремним автопарком.

— Я тебе знаю, — сказав Вілл, подивившись на нього. — Твоє прізвище Мерсер. Я добре знав твого батька. Найпродажніший був коп із тих, яких колись бачив округ Кінгс.

Кров відринула від обличчя Ріка Мерсера, і він здійняв руку.

— Ріку, не треба, — застеріг Джанкінс.

— Та нехай, — сказав Вілл. — Веселіться, хлоп’ята. Відпускайте жартики про тюремний автопарк. Я вернуся сюди за два тижні й вестиму бізнес, як завжди. І якщо ви цього не розумієте, то ви навіть тупіші, ніж здаєтеся на вигляд.

Він обвів їх поглядом своїх очей, розумним, сардонічним… і загнаним. Він рвучко підніс до рота аспіратор і зробив глибокий вдих.

— Заберіть звідси цей мішок лайна, — скомандував Мерсер. Він усе ще був блідий.

— Ти в порядку? — спитав Джанкінс. Минуло півгодини. Вони сиділи в державному «форді» без розпізнавальних знаків. Сонце вирішило вийти з-за хмар і тепер сліпучо яскріло на підталому снігу й мокрих вулицях. Спорожнілий гараж Дарнелла німував. Документи Дарнелла — і «плімут» Каннінґема — були надійно замкнені всередині.

— Та його підколка про мого батька, — важко промовив Мерсер. — Мій батько застрелився, Руді. Зніс собі голову. І я завжди думав… у коледжі я читав… — він знизав плечима. — Багато копів кінчають з дулом у роті. Мелвін Первіс, наприклад. Це він пристрелив Діллінджера[136]. А ти питаєш. — Мерсер підкурив сигарету й довгим тремким вдихом затягнувся.

— Він про це не знав, — сказав Джанкінс.

— Та хуй там він не знав, — відрізав Мерсер. Опустивши вікно, він пожбурив недопалок на вулицю. І зняв мікрофон з приладової панелі. — Базо, це «Мобіль-два».

— «Мобіль-два», прийом.

— Як там наш поштовий голуб?

— Він на автостраді вісімдесят чотири, наближається до Порт-Джервіса.

Порт-Джервіс був пунктом перетину між штатами Пенсильванія та Нью-Йорк.

— Нью-Йорк готовий?

— Так точно.