Розділ «Стівен Кінг Крістіна»

— Зроби це туди!

Заперечливе бурмотіння.

Знову Бадді:

— Про це не думай! На приладову панель, я сказав!

Знову бурмотіння.

— Та мені насрати! — крикнув Бадді.

І чомусь це викликало приглушений сміх.

Спітнівши попри різучий холод, Сенді раптом зачинив скляне віконце й різко клацнув кнопкою, вмикаючи телевізор. Зробив довгий ковток, кривлячись від важкого смаку дешевого вина, змішаного з фруктовим соком. Йому це пійло було не до душі, але «Техаську викрутку» вони всі пили, коли не дудлили пиво «Айрон Сіті», і що він мав робити? Показати, що він кращий од них, чи що? За це б його рано чи пізно притиснули. Скигліїв Бадді не любив.

Він надпив і одразу ж відчув, що трохи полегшало. Чи принаймні трохи п’янішим став. Коли одна з машин служби безпеки таки проїхала, він навіть оком не змигнув. Коп привітався з Сенді помахом руки. Сенді теж підняв руку, спокійний і такий незворушний, як треба.

Приблизно через чверть години після того, як синій «камаро» поїхав у глибину майданчика, він з’явився знову, цього разу — на смузі виїзду. За кермом, спокійний і розслаблений, сидів Бадді, а між ніг у нього стирчала пляшка «Викрутки», на три чверті порожня. Він усміхався, і Сенді занепокоєно відзначив, які в нього налиті кров’ю і стрьомні очиська. Не лише через вино, і не лише через кокс. Ніхто не смів зайобувати Бадді Реппертона; в усякому разі, Каннінґем побачить це на власні очі.

— Мій добрий друже, усе залагоджено, — сказав Бадді.

— Добре, — Сенді спробував вичавити з себе усмішку. Вона вийшла трохи немічною. Жодних почуттів: ні поганих, ні добрих, — він до Каннінґема не мав, та й уява в нього була не особливо багатою, але він чудово здогадувався, що відчує Каннінґем, коли побачить, що сталося з його дорогоцінною реставрацією червоно-білого «плімута», у яку так багато праці було вкладено. Та все ж то було діло Бадді, не його.

— Добре, — повторив він.

— Труси не загуби, чувак, — сказав Річі й захихотів.

— Звісно, — пообіцяв Сенді. Він радів, що вони вже їдуть. Може, після цього він не зависатиме так часто в «Щасливому газі» Ванденберга. Може, після цього йому не хотітиметься. То була серйозна херня. Занадто серйозна. А ще йому, може, на вечірні курси якісь варто податися. Доведеться покинути цю роботу, але це не так уже й погано. Херова й нудна робота.

Бадді все ще дивився на нього, з тією жорсткою придуркуватою посмішкою, і Сенді зробив великий ковток «Техаської викрутки». І мало не виблював. На секунду уява намалювала йому, як він ригає в підняте догори обличчя Бадді, і його неспокій переріс у дикий жах.

— Якщо за це візьмуться копи, — сказав Бадді, — ти нічого не знаєш, ти нічого не бачив. Як ти й казав, о пів на десяту тобі припекло піти посрати.

— Так, Бадді.

— Ми всі були в мавеньких вукавичках. Відбитків ніхто не залишав.

— Так.