Лоліта

бiлизною, безладними оффiц'янтами (бувшими в'язнями або студентами, що

пiдробляли), гнiдою спиною кiноакторки, соболячими бровами її любашка, та

оркестром, складеним зi стиляг з саксофонами.

Нами були оглянутi численнi дивовидива (слоняче слово!): найбiльший в

свiтi сталагмiт, розташований у знаменитiй печерi, де три пiвденносхiдних

штати святкують географiчну зустрiч (платня за огляд залежно вiд вiку: з

мужчин - один долар, з ледь опушених дiвчаток - шiстдесят центiв); гранiтний

обелiск в пам'ять баталiї при Блю-Лiкс, з древнiми кiстьми та iндейськими

горщиками в музеї по сусiдству (гривеник з Лолiтоньки - дуже недорого);

цiлком сучасна буда, зухвало вiдновлена пiд колишню хату, де народився

Лiнкольн, скеля з металевою дошкою в пам'ять автора вiршу "Дерева" (ми

заїхали тут у Тополевий Дiл, пiвнiчна Каролiна, куди веде дорога, яку мiй

добрий, терплячий, за звичай так стриманий гiд, гнiвно зве "вельми вузькою й

занедбаною", пiд чим, хоч я й не є шанувальник поета Кiльмера, готовий

пiдписатись). З борту найнятого моторного човна, яким правив лiтнiй, та все

ще вiдразливо гарний руський бiлогвардiєць i, навiть, казали, барон (у моєї

дурки одразу спiтнiли долоньки), який знав за буття свого в Калiфорнiї

люб'язного Максимовича та його Валерiю, нам було дано дивитись на

неприступну Колонiю Мiлiонерiв на островi в деякiй вiдстанi вiд берега штату

Георгiї. Далi, ми оглянули: зiбрання європейських готельних карток у