Лоліта

Не зрушуся до неї, нi до Фрески.

Нi до тiєї чайки...

Один з моїх творiв, озаглавлений "Прустiвська тема в листi Кiтса до

Бенджамiна Бейлi," викликав схвальнi посмiшки в шiстьох-семи учених, якi

прочитали його. Я взявся писати "Коротку iсторiю англiйської поезiї " для

видавця з великим iм'ям, а потiм почав укладати той пiдручник французької

лiтератури (iз зразками порiвнянь з лiтератури англiйської) для

американських та британських читачiв, який мусив займати мене протягом

сорокових рокiв, i останнiй томик якого був майже готовий до друку на день

мого арешту.

Я знайшов службу: викладав англiйську групi дорослих парижан

шiстнадцятого округу. Потiм впродовж двох зим був учителем чоловiчої

гiмназiї. Iнколи я користався зi знайомств серед психiатрiв та працiвникiв з

громадського догляду, щоб з ними вiдвiдувати рiзнi заклади, як наприклад

сиротинцi та школи для недолiтнiх злочинниць, де на блiдих, зi злiпленими

вiями отроковиць я мiг зорити з тiєю безкарнiстю, яка нам дарується в

сновидiннях.

А зараз я хочу висловити наступну думку. У вiкових межах вiд дев'яти до

чотирнадцяти рокiв трапляються дiвчатка, котрi для деяких зачарованих

пiлiгримiв, якi вдвiчi або в багато разiв є старшi за них, виказують iстотну