Повелителі мечів

- Твоя мета - отримати задоволення від страшних мук, на які ти її прирік.

- Дурниці. Я не мале дитя, щоб розважатися настільки примітивним способом. Але ти, як я бачу, почав непогано розбиратися в мабденах.

Завжди міркуй в тому ж дусі, якщо хочеш вижити в мабденському сні.

- Значить… це - сон?

- Звичайно. Такий же, як реальне життя. Можна назвати його сном Бога. Або сном, який Бог втілив у життя. Коли я говорю про Бога, я,

само собою, маю на увазі Валета Мечів, повелителя цих П’яти Вимірів.

- Повелителі Мечів! Їх не існує! Забобони, в які вадаги і надраги вірили на зорі своєї цивілізації!

- Повелителі Мечів існують, магістр Корум. І принаймні один з них - винуватець всіх твоїх нещасть. Це Валет Мечів вирішив, що

мабденам пора взяти владу в свої руки і знищити древні раси.

- Чому?

- Ви йому обридли. І я його розумію. Хіба ти не знаходиш, що жити зараз стало куди цікавіше, ніж раніше?

- Цікавіше? Хаос і руїни доставляють тобі задоволення? Я думаю, ти не мале дитя, щоб розважатися настільки примітивним способом.

Шуль-ан-Джайван посміхнувся.

- Але ж мова йде не про мене, а про повелителя Мечів.

- Ти говориш загадками, принц Шуль.

- Вірно. Недолік, від якого я не хочу позбуватися. Зате загадки і парадокси пожвавлюють нудну розмову.

- Якщо тобі набридла наша бесіда, поверни мені Раліну, і я піду.

Шуль знову посміхнувся.

- Я можу не тільки повернути тобі Раліну, але і влаштувати твою подальшу долю. Знаєш, чому я дозволив магістру Мойделю відповісти на

її заклинання? Я хотів зустрітися з тобою, магістр Корум.