Повелителі мечів

Йому не страшні були хвилі, не потрібен був вітер.

Вони пливли на Сві-ан-Фавна-Бруль, чарівний острів, Надію ненажерливого Бога.

КНИГА ДРУГА

В ЯКІЙ КОРУМ ОТРИМУЄ ПОДАРУНОК ТА УКЛАДАЄ ДОГОВІР

Глава 1

МАРНОСЛАВНИЙ ЧАКЛУН

Вони пливли всю ніч, і Корум кілька разів намагався вивести Раліну з трансу, але у нього нічого не виходило. Вона лежала на ліжку на

сирих, напівзгнилих простинях і дивилася в стелю. Крізь крихітний ілюмінатор, через який неможливо було вилізти, пробивалося тьмяне

зелене світло. Корум міряв каюту кроками, йому потрібен був деякий час, щоби повірити в те, що сталося. Каюта, в якій їх замкнули, явно належала маркграфу.

Можливо, він ліг би в ліжко зі своєю дружиною, якби Корум залишився на березі…

Корум затремтів від огиди і стиснув голову руками. Напевно, він зійшов з розуму або бачить кошмарний сон. Ситуація, в якій він

опинився, була неприродною. Вона заперечувала наукові знання, які вадаги збирали протягом сотень століть. А якщо він був нормальний,

значить, мабдени володіли такими силами, про існування яких стародавні раси навіть не підозрювали. Темні сили, нездорові сили, якими

могли користуватися тільки ті, хто творив зло…

***

Корум змучився до такої міри, що не міг заснути. Він посмикав за ручку замкнених дверей. Незважаючи на гнилі дошки, вони виявилися

несподівано міцними.

Корабель жив за своїми законами, і його дерев’яні частини скріплювали не тільки заклепки з металу. Втома заважала Коруму ясно мислити. Він часто дивився в ілюмінатор, але бачив лише хвилі да зірки на небі.

Минуло ще багато часу, перш ніж горизонт посвітлішав, і Корум з полегшенням подумав, що скоро настане ранок. У глибині душі він був

упевнений, що корабель-примара зникне, як тільки зійде сонце, і вони з Раліною прокинуться в своєму ліжку в замку Мойдель.