Повелителі мечів

Діти вбігали в його розкриті навстіж двері; батько стояв біля входу з заіржавілим мечем у руках; мати намагалася підтягти меблі до

вікон. До будинку скакав невеликий загін приблизно з десяти вершників. Кожен з них тримав по запаленому смолоскипові, і вони мчали щодуху, радісно вигукуючи та улюлюкаючи.

Корум добре знав звички варварів. Колись він вже потрапив до них у полон, зазнавши страшного катування. Ці нічим не відрізнялися від

денледіссі Гландит-а-Края, хіба що скакали на конях, а не пересувалися у візках. Одягнені в чорний засмальцьований хутряний одяг, варвари з ніг до голови були обвішані награбованими золотими і срібними прикрасами.

Корум встав з місця і пройшов у рубку управління.

- Нам треба приземлитися, - різко сказав він Бвудіт-а-Горну. - Гинуть люди.

Бвудіт сумно подивився на вадагського принца.

- У нас зовсім немає часу, принц Корум. - Він поплескав себе по кишені. Необхідно якомога швидше доставити список рідкісних

елементів в Хельвіг-нан-Вейк. Якщо ми не встигнемо, загине і Небесне Місто, і Лайвм-ан-Еш.

- Спускайся! - Наказав Корум. Бвудіт подивився на нього і кивнув.

- Добре, - сказав він і заклацав перемикачами, втупившись на екран, на якому стелилася панорама землі, над якою вони пролітали.

Повітряний корабель пішов на зниження. Корум вийшов з рубки. Варвари побачили його і, збуджено вигукуючи, вказували наверх, ледь

стримуючи коней. Бвудіт вибирав місце для посадки. Курчата, ляскаючи крильцями, кинулися врозтіч, свиня захрюкала і заворушилася в хліві.

Повітряний корабель приземлився.

- Приготуйся до битви, лицар Джері, - сказав Корум, хоча шабля вічного мандрівника, також як і спис, давно були у того в руках.

- Їх чоловік десять-дванадцять, - попередив Джері Принца в Червоній Мантії. - Нас тільки двоє. Ти хочеш звернутися за допомогою в

потойбічний світ?

- Ні. Мені огидно все, що має хоч найменше відношення до Хаосу.

- Двоє проти десяти…

- Ти забуваєш про капітана корабля. І про селянина.