Повелителі мечів

А потім мандрівників трусонуло в останній раз, і вони потрапили в той світ, де народилися і виросли.

Повітряний корабель летів над Лайвм-ан-Ешем, і картина, що відкрилася їх поглядові, мало чим відрізнялася від тієї, яку вони тільки

що бачили у володіннях Ксіомбарг.

Армії Хаосу були на марші.

КНИГА ШОСТА

В ЯКІЙ ПРИНЦ КОРУМ І ЙОГО ТОВАРИШІ Б’ЮТЬСЯ, ЗДОБУВАЮТЬ ПЕРЕМОГУ І НАРІКАЮТЬ НА ШЛЯХ, ЯКИЙ ЗАКОН ОБИРАЄ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ СВОЇХ ЦІЛЕЙ

Глава 1

ОРДА ХАОСУ

Густий дим піднімався над палаючими селами, містами і замками. Корабель летів на південний схід, через герцогство Керн-а-Лаун, у

напрямку до річки Огіно, і мандрівники зрозуміли, що одна з армій Лір-а-Брода висадилася на південному березі Лайвм-ан-Еша.

- Цікаво, чи знає Гландит про те, що ми покинули замок Мойдель? - Прошепотів Корум, з сумом дивлячись на палаючі поля. Врожаї були

знищені, тут і там виднілися трупи як людей, так і домашніх тварин, які розкладалися на спекотному сонці. Раліні стало недобре, і вона

відвернулася.

- Звісно, що знає, - тихо відповіла вона Корум. - Стільки часу минуло!

Зрідка внизу миготіли невеликі загони варварів - піших або у візках, що грабували села, в яких не було кого більше катувати і

вбивати. Ці загони становили ар’єргард наступаючої армії, яка знищувала все живе на своєму шляху.

Іноді мандрівники бачили і жителів Лайвм-ан-Еша, що тікали у гори, де вони, мабуть, сподівалися знайти тимчасовий притулок.

Повітряний корабель пролітав над річкою Огіно, і тепер уже не лише Раліне стало недобре. Корум і Джері похмуро дивилися на воду,

почорнілу від безлічі трупів. Дихати було неможливо: повітря, здавалося, було просочене смородом.

А потім мандрівники побачили невеликий селянський будинок, що знаходився в стороні від села.