Повелителі мечів

- Корум посміхався радісно, говорив збуджено. Правою рукою він стискав руку Раліни.

- О, Раліна! Чи можеш ти зрозуміти, які почуття я відчуваю при думці про те, що Гландит винищив не всіх вадагів!?

Раліна посміхнулася йому у відповідь.

- Звичайно, Корум. - Повітря навколо них затремтіло, корабель струсонуло.

- Не хвилюйтеся! - Крикнув з рубки капітан, - Ми перескакуємо в інший вимір!

- Значить, нам вдалося втекти від Ксіомбарг? - Весело запитав Король без Королівства.

- Ні, - сказав Джері. - Ксіомбарг повеліває П’ятьма Вимірами, і ми все ще перебуваємо в її володіннях. - Тим часом корабель поринув у різнобарвну газову хмару.

- Матерія, з якої Хаос творить все, що йому заманеться, - пояснив Джері. - Повелителька Мечів поки що нічого з нею не зробила.

Вони вилетіли з газової хмари і побачили внизу величезний гірський хребет.

Кожна скеля - більше тисячі футів у висоту являла собою ідеальний куб.

За гірським хребтом лежали темні джунглі, за джунглями - кришталева пустеля.

Пісок її знаходився в безперервному русі і, брязкаючи, виконував одну мелодію за одною. Його пожирали гігантські жовті звірі, які

бездумно блукали по пустелі.

Попереду показалася чорна рівнина, на якій стояло Місто в Піраміді. На його терасах розташувалися безліч будинків, оточених садами.

Квіти і дерева росли на вулицях, заповнених натовпами гуляючих людей. Небесне Місто виблискувало зеленим світлом, оточуючим його у формі піраміди. Раптово на зеленому тлі з’явилася темна пляма, і повітряний корабель влетів у неї. Описавши коло над палацом з металевими вежами, він опустився на його дах. Корум скрикнув від задоволення, побачивши, що їм назустріч вийшли вадаги.

- Це мої співвітчизники! - Вигукнув він, звертаючись до своїх друзів. - Вони - вадаги!

Капітан корабля вийшов з рубки і поклав руку на плече Корума. Він подав якийсь знак стоячим внизу чоловікам і жінкам, і раптово

Корум, сам не свій від подиву, опинився на даху палацу. Через кілька секунд троє його друзів стояли поруч з ним, теж не зовсім

розуміючи, що сталося.

З натовпу вийшов величний древній старець, одягнений у мантію, він спирався на посох.