Повелителі мечів

- Покинутий в Рендані, я сумував про неї…

- Спокій…

- Я хочу… я хочу… я хочу…

- Спокій… спокій… спокій…

- Спокій…

***

Корум побачив на березі човен, який немов чекав на мандрівників. Можливо, вони зійдуть з розуму… якщо, звичайно, переберуться на іншу сторону озера.

Глава 2

БІЛА РІКА

Корум і Джері, сівши поруч, налягли на довгі весла. Раліна, ридаючи, лежала на кормі. З кожним гребком замість сплесків лунали нові

голоси, немов у краплях води були укладені душі людські, прагнучі вирватися на свободу, які усвідомлюють весь жах свого становища. Корум мимоволі подумав, що всіх потопельників чекає така доля, хоча не кожного з них можна буде почути. Він постарався якомога швидше

викинути цю жахливу думку з голови.

- Хочу, щоб…

- Так буде…

- Якщо я…

- Зможу…

- Любов… любов… любов…

- Сумні пісні заспокоять стражденні душі, ніжно і лагідно принесуть їм спокій…

- Припиніть! Зупиніться! - Благально закричала Раліна, але голоси не замовкали. Корум і Джері налягли на весла.

- Я хочу… я хочу… я хочу… я хочу…