Повелителі мечів

І ось, нарешті, вони стояли перед королем.

Велика кімната була залита сонячним світлом; з вікна відкривався прекрасний вид на південні квартали міста. На мармуровому столі, за

яким сидів король, лежали карти Лайвм-ан-Еша, які він, мабуть, тільки що переглядав.

Ональд був молодий, невисокий на зріст, з дрібними рисами обличчя. На ньому була проста світло-жовта парчева мантія; волосся його

стягував золотий обруч - символ влади.

Побачивши, що в кімнату увійшли відвідувачі, король граціозно піднявся на ноги і привітав їх.

- Ви втомилися, - зауважив він і зробив знак слузі. - Зараз принесуть зручні крісла і прохолодні напої.

Він чекав стоячи, поки його розпорядження виконали, а потім сів разом з усіма біля вікна за столик, заставлений закусками і пляшками

з легким вином.

- Мені доповіли, ви хочете повідомити мені якусь важливу звістку, - сказав король Ональд. - Але спочатку дайте відповідь, ви прийшли

зі сходу?

- Із заходу, - коротко відповів Корум.

- Із заходу? Значить і там почалася війна?

- Вибач нас, сір, - Раліна зняла шолом і похитала головою. - Ми не знали, что ти з кимось воюєш. - Король поморщився.

- Пірати безчинствують на морях. У них велика флотилія. Нещодавно вони зайшли в порт Девіш-ан-Вод, захопили місто і вирізали всіх

від мала до велика. Як правило, варвари нападають раптово, намагаються застати нас зненацька, але в декількох містах мої гарнізони відбили напад і навіть взяли полонених. Одного з них нещодавно доставили до мене. Він божевільний.

- Ось як? - Запитав Джері.

- Так. Він свято вірить, що доля обрала його знаряддям знищення всього Лайвм-ан-Еша, белькоче щось про надприродних істот, про

величезну армію, яка виступила в похід.

- Він не божевільний, - спокійно сказав Корум. - У всякому разі, він говорить правду. Саме про це ми й хотіли попередити тебе.