Повелителі мечів

- Тільки через мій труп!

- Як скажеш, принц Корум.

Жахлива рука простяглася до нього, і Корум відскочив убік. Аріох знову розреготався, підхопив з підлоги двох мабденських воїнів,

які закричали від жаху, і сунув собі в рот. Пролунав хрускіт. Аріох ригнув і виплюнув меч. Потім повернув голову і подивився на Корума.

Вадагський принц сховався за колону. Рука Аріоха спробувала його намацати.

Корум побіг.

Від гуркоту громового реготу здригнулися стіни. Веселощі Бога відбилося і на мабденах-паразитах, які збуджено заверещали. Аріох зачепив рукою колону, і вона з гуркотом упала. Валет Мечів схопив Корума і перестав сміятися.

- Віддай моє серце!

Корум ловив ротом повітря. Рука, яка стискала його, була м’якою і пітною, з брудними обкусаними нігтями.

- Віддай моє серце, жалюгідний хробак!

- Ні!

Шпага Корума глибоко встромилася в великий палець Аріоха, але Бог не звернув на це жодної уваги. Мабдени-паразити, вчепившись за

волосся на його грудях, дивилися на Корума відсутнім поглядом. У нього тріщали ребра, але він не випустив серце Аріоха зі своєї лівої

руки.

- Ну і Бог з тобою, - раптово сказав Валет Мечів, послаблюючи свій захват. Зрештою, я можу проковтнути і тебе, і серце разом.

Він підніс руку до рота. Від смердючого дихання Корум мало не задихнувся. Він бачив гнилі пеньки зубів, волохаті ніздрі, величезні

очі. Рот відкрився, щоб проковтнути його. Корум вдарив шпагою по верхній губі, з жахом дивлячись в червону горлянку Бога.

Потім ліва рука Корума прийшла в рух без його волі. Вона стиснула серце Аріоха. Корум ніколи не зміг би зробити цього сам: не

вистачило б сил.

Але рука Кулла знову показала свою міць.