Розділ «Частина третя Рой Фріман»

— Я не говорю тільки про те, що ви сказали Келлеру кілька місяців тому, але також і про те, що ви розповіли поліції одразу після вбивства, — уточнив я. — Два звіти практично ідентичні. І ви сказали Келлеру, що у Вайдера та Лори був роман, пам’ятаєте?

— Можливо, і так. Як мені знати, що не було?

— Ви — єдина людина, яка тоді стверджувала: Лора Бейнз і професор — коханці. І закоханість Флінна дала слідчим підстави вважати, що він убив Вайдера в пориві ревнощів, — можливий мотив.

— Я завжди думав, що вони були коханцями. І я все ще вірю в те, що Річард лише вдав, нібито йде тієї ночі, а тоді повернувся й убив професора. Якщо ви нічого не зуміли довести, тоді це ваша проблема, зрозуміло? А щодо їхніх стосунків, можливо, ви не запитали потрібних людей.

— Ви не ховалися за будинком тієї ночі, правда, Дереку? Чому ви намагалися звинуватити Флінна?

Він розгнівався.

— Я нікого не намагався звинуватити, чоловіче. Усе було так, як я сказав. Я був там і бачив їх утрьох у вітальні.

— Отже, ви кажете, що стояли на снігу впродовж майже двох годин? Як ви були одягнені?

— Звідки в біса мені це знати? Не пам’ятаю.

— Як так могло статися, що ви не бачили Споела, а він не бачив вас?

— Може, він обманює і його там не було або, можливо, був у інший час. Чому я повинен цим перейматися?

— Чому ви стверджуєте, що Лора Бейнз була там?

— Тому що я її бачив і її машина була припаркована поблизу. Ви мене постійно запитуєте одне й те саме, наче папуга.

Він рвучко піднявся.

— Вибачте, але я обіцяв клієнтові завершити ремонт машини до вечора. Вона в гаражі. Мені потрібно йти. Мені не до розмов із вами, не ображайтеся, але мені не подобається ваш тон. Час грати в бейсбол. Дякую за співпрацю.

— Що ви сказали?

— «Янкіс» проти «Балтімор Оріолс»: я був там, коли диктор сказав це, після того як приймаючий — Турман Лі Мансон — загинув у тій авіакатастрофі. Тепер, до вашого відома, я не збираюся розмовляти ні з ким про Вайдера, якщо в цієї людини немає ордера. Я вас проведу.

Я пішов, почуваючись кепсько, наче дитина, яка грає в детектива та яку щойно викинули з будинку одного «підозрюваного». Колись я був копом, але ті часи давно минули. Тепер я лише старий чоловік, який бозна-що робить, без бронежилета чи пістолета на поясі. Я сів у машину й кинув записник на спіралі в бардачок.

Коли я повернув на Веллей-роуд, двірники ледве могли впоратися зі зливою. Мене непокоїло питання, куди вся ця історія мала мене привести. Я майже був упевнений, що Дерек обманює і що він також обманював у свідченнях, які дав одразу після вбивства, але я не міг нічого зробити. Метт сказав мені, що адвокат Споела намагався знову відкрити справу, але марно.

Упродовж наступних декількох днів я працював над ремонтом даху свого будинку, фарбував вітальню й одночасно розмірковував над справою.