— У ґараж іду, — з ненавистю відповів шофер і відвернувся.
Тоді Римський розстібнув портфеля, витяг звідти п’ятдесят рублів і простягнув їх крізь прочинене переднє віконце шоферові.
За якусь мить машина двигтіла як вихор, летіла кільцем Садової. Їздця тіпало на сидінні, і в уламку дзеркала, повішеного перед шофером, Римський бачив то радісні шоферові очі, то безумні свої.
Вискочивши з машини перед будівлею вокзалу, Римський гукнув першій, що трапилася, людині в білому фартуху й з бляхою:
— Першу категорію, один, тридцять дам, — жмакаючи, він діставав з портфеля червінці, — немає першої — другу, якщо нема, бери твердий.
Чоловік із бляхою, озираючись на освітлений годинник, рвав з рук Римського червінці.
За п’ять хвилин з-під скляного склепіння вокзалу щез кур’єрський і геть пропав у темряві. З ним разом пропав і Римський.
Розділ 15
Сон Никанора Івановича
Неважко здогадатися, що черевань з багряною фізіономією, якого вмістили в клініці до кімнати № 119, був Никанор Іванович Босой.
Потрапив він, одначе, до професора Стравинського не відразу, а передтим побувавши в іншому місці.
Від іншого того місця в Никанора Івановича зосталося в спогадах мало чого. Пам’ятався лише письмовий стіл, шафа й диван.
Там з Никанором Івановичем, якому перед очима якось каламутилося від припливів крови та душевного збудження, завели розмову, та розмова вийшла якась дивна, плутана, а вірніше сказати, зовсім не вийшла.
Перше ж запитання, яке було задане Никанорові Івановичу, було таке:
— Ви Никанор Іванович Босой, голова домкому номер триста два-біс на Садовій?
На це Никанор Іванович, розсміявшись страшним сміхом, відповів буквально так:
— Я Никанор, авжеж, Никанор! Але ж який я, в дідька, голова!
— Тобто як? — запитали в Никанора Івановича, прищулюючись.
— А так, — відповів він, — що якщо я голова, то зразу мусів був встановити, що він нечиста сила! Бо що ж це воно таке? Пенсне тріснуло… увесь у дранті… Яким ото він може бути перекладачем в іноземця!
— Про кого кажете? — спитали в Никанора Івановича.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Майстер і Маргарита » автора Булгаков М. О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Майстер і Маргарита“ на сторінці 83. Приємного читання.