Розділ «Майстер і Маргарита»

— Так воно й буде, мессіре, — озвався Коров’єв.

— Мені вже можете вірити, — додав кіт, — я справжній пророк.

— У всякому разі, ми з’явилися, мессіре, — доповідав Коров’єв, — і очікуємо на ваші розпорядження.

Волянд підвівся зі свого табурета, підійшов до балюстради й довго, мовчки, сам, ставши спиною до свого почту, споглядав удалину. Потім він відійшов від краю, знову опустився на свого табурета й сказав:

— Розпоряджень жодних не буде — ви виконали усе, що змогли, і більше ваших послуг я поки що не потребую. Можете відпочивати. Зараз прийде гроза, остання гроза, вона довершить усе, що слід довершити, й ми вирушимо в путь.

— Дуже добре, мессіре, — відповіли обидва ґаєри й зникли десь за круглою центральною вежею, розташованою всередині тераси.

Гроза, про яку казав Волянд, вже копичилася на обрії. Чорна хмара піднялася на заході й до половини відрізала сонце. Потім вона накрила його цілком. На терасі посвіжіло. Ще трохи згодом стало поночі.

Ця темрява, що прийшла із заходу, накрила величезне місто. Зникли мости, палаци. Усе згинуло, як наче цього ніколи не було на світі. Через усе небо пробігла одна вогняна нитка. Тоді місто струснув удар. Він повторився, і почалася гроза. Волянд перестав бути видним в її імлі.

Розділ 30

Пора! Пора!

— Знаєш, — казала Маргарита, — саме як ти заснув учора вночі, я читала про темряву, яка прийшла із Середземного моря… й ці идоли, ах, золоті идоли. Вони чомусь мені ввесь час не дають спокою. Мені здається, що й зараз буде дощ. Ти чуєш, як свіжіє?

— Усе це добре й чудово, — відповідав майстер, палячи й розбиваючи рукою дим, — і ці идоли, Бог з ними… та от що далі вийде, це вже геть незрозуміло!

Розмова ця велася на заході сонця, саме тоді, як до Волянда з’явився на терасі Левій Матвій. Віконце підвалу було розчинене, і якби хто зазирнув у нього, він здивувався б тому, наскільки дивно виглядають співрозмовники. На Маргариті впрост на голе тіло був накинутий чорний плащ, а майстер був у своїй шпитальній білизні. Діялося це через те, що Маргариті геть нічого було вдягти, оскільки усі її речі залишилися у віллі, й хоча та вілла була дуже недалеко, звичайно, годі було й казати про те, щоб піти туди й узяти свої речі. А майстер, якому всі костюми знайшли у шафі, немовби майстер ніде й не від’їжджав, просто не бажав убиратися, розвиваючи перед Маргаритою ту думку, що от-от почнеться якесь вже чисте бозна-що. Щоправда, він був виголений вперше, як лічити від тієї осінньої ночі (у клініці борідку йому підстригали машинкою).

Кімната також мала дивний вигляд, і будь-що зрозуміти в її хаосі було дуже важко. На килимі лежали рукописи, вони ж були й на дивані. Валялася якась книжка горбом у кріслі. А на круглому столі було налаштовано обід, і серед закусок стояло декілька пляшок. Звідки узялися усі ці наїдки й трунки, було не знати і Маргариті, й майстрові. Прокинувшись, вони це все застали вже на столі.

Проспавши до суботнього присмерку, і майстер, і його подруга почувалися цілком зміцнілими, й лише одне давалося взнаки по вчорашніх пригодах. Обом трошки скніла ліва скроня. З боку ж психіки зміни в обох зайшли дуже відчутні, як переконався б усякий, хто міг би підслухати розмову в підвальній квартирі. Та підслухувати було геть нікому. Двірочок цей тим саме й був хорошим, що завжди був пустим. Що не день, то дедалі дужче зазеленілі липи й верба точилися весняним запахом, а перші подмухи вітерцю заносили його до підвалу.

— Тьху ти чорт! — несподівано вигукнув майстер. — Це ж подумати лишень… — він згасив недопалок у попільничці й стис голову руками. — Ні, послухай, ти ж розумна людина й божевільною не була. Ти серйозно певна того, що ми вчора були в сатани?

— Цілком серйозно, — відповіла Маргарита.

— Авжеж, авжеж, — іронічно сказав майстер, — тепер, отже, наявні замість одного божевільного двоє! І чоловік і дружина. — Він підніс руки до неба й закричав: — Ні, це чорт зна що таке, чорт, чорт, чорт!

Замість відповіді Маргарита звалилася на диван, зареготала, задриґала босими ногами й тоді вже вигукнула:

— Ой, не можу! Ой, не можу! Ти поглянь лише на що ти схожий!