Гаррі Поттер і напівкровний принц

— А зараз розбийтеся, — вів далі Снейп, — на пари. Один з партнерів спробує

зачаклувати іншого без слів. Другий спробує захиститися від чарів теж мовчки. Починайте.

Хоча Снейп цього й не знав, Гаррі торік навчив щонайменше півкласу (тих, хто був

членами ДА) виконувати закляття “щит”. Проте ніхто з них ще ніколи не вживав це закляття без

слів. У результаті дехто вдався до шахрайства; багато учнів закляття просто шепотіли замість

вимовляти вголос. Герміона, звісно, за якихось десять хвилин уже навчилася відбивати без слів

закляття “желейні ноги”, що його бурмотів Невіл. Кожен нормальний учитель, подумав з

гіркотою Гаррі, обов’язково нагородив би Ґрифіндор за такий її здобуток двадцятьма очками,

але Снейп просто не звернув на це уваги. Він походжав між учнями, схожий, як завжди, на

перерослого кажана, а тоді затримався біля Гаррі й Рона, що силкувалися виконати завдання.

Рон, який мав би зачаклувати Гаррі, увесь почервонів і міцно стискав губи, уникаючи

спокуси бурмотіти закляття. Гаррі тримав напоготові чарівну паличку, нервово очікуючи, коли ж

йому доведеться відбивати закляття, та ніяк не міг цього діждатися.

— Жалюгідно, Візлі, — сказав невдовзі Снейп. — Ось...зараз я тобі покажу...

Він так спритно націлився чарівною паличкою на Гаррі, що той відреагував майже

інстинктивно; забувши про безмовні закляття, Гаррі вигукнув:

— Протеґо!

Його закляття-щит було таке потужне, що Снейп утратив рівновагу й гепнувся об

письмовий стіл. Усі учні озирнулися й дивилися, як Снейп похмуро приводив себе до ладу.

— Ти пам’ятаєш, Поттер, як я казав, що ми повинні застосовувати безмовні закляття?