Гаррі Поттер і напівкровний принц

Гаррі обеззброїло те, що вона визубрила його слова не гірше за “Стандартну книгу

заклинань”, і він навіть не сперечався.

— Гаррі! Гей, Гаррі!

Гаррі озирнувся; з сувоєм пергаменту в руках до нього поспішав один з відбивачів

торішньої квідичної команди Ґрифіндору Джек Слоупер.

— Для тебе, — важко дихав Слоупер. — Я чув, що ти новий капітан. А коли будуть проби?

— Ще не знаю, — відповів Гаррі. Особисто він вважав, що Слоуперові надзвичайно

пощастить, якщо він знову потрапить до команди. — Я тобі сповіщу.

— Ну, добре. Сподівався, що проби будуть у ці вихідні...

Та Гаррі його вже не чув; він щойно впізнав на пергаменті дрібненький косий почерк. Не

дослухавши Слоупера, відійшов убік. Рон і Герміона подалися за ним.

Дорогий Гаррі,

Я хотів би цієї суботи почати з тобою наші приватні уроки. Прошу прийти до мого

кабінету о восьмій вечора. Сподіваюся, ти задоволений своїм першим шкільним днем.

Щиро твій,

Албус Дамблдор

Р.S. Я люблю кислотну шипучку.

— Він любить кислотну шипучку? — Рон, який прочитав записку з-за плеча Гаррі, мав

ошелешений вигляд.

— Це пароль, щоб пройти повз гаргуйлів біля його кабінету, — пошепки пояснив Гаррі. —