Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

— Так, — кивнув Гаррі, — тільки я нічого не пам'ятаю.

— Нічого? — нетерпляче перепитав Рон.

— Ну, пам'ятаю зелений спалах, а більш нічого.

— Ого! — сказав Рон. Якийсь час він дивився на Гаррі, а тоді, немов схаменувшись, знову

відвернувся до вікна.

— У вас у родині всі чарівники? — запитав Гаррі, якому Рон був не менш цікавий, ніж він

Ронові.

— Ее… мабуть, так, — відповів Рон. — Здається, мамин троюрідний брат — бухгалтер,

але ми ніколи не згадуємо про нього.

— То ти, напевне, вже знаєш багато чарів. Візлі вочевидь належали до тих старовинних

чаклунських родів, про які говорив той блідий хлопець на алеї Діаґон.

— Я чув, що ти живеш з маґлами, — знову озвався Рон. — Які вони?

— Жахливі… Ну, може, не всі. Але мої тітка, дядько і двоюрідний брат саме такі, краще б

я мав трьох братівчарівників.

— П'ятьох, — поправив Рон, чогось спохмурнівши. — Я вже шостий з нашої родини, хто

йде до Гоґвортсу. Можна сказати, мені є на кого рівнятися. Білл та Чарлі вже закінчили школу,

Білл був відмінником, а Чарлі — капітаном команди з квідичу. Тепер ось Персі вже староста.

Фред і Джордж великі бешкетники, але ж мають високі оцінки і всі вважають їх веселунами. Від

мене всі сподіваються того самого, що й від них, але ж мої успіхи нікого не здивують, бо вони

були першими. До того ж, як маєш п'ятьох братів, завжди ходиш у дранті. В мене старі мантії