Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

Білла, стара чарівна паличка Чарлі і старий пацюк Персі.

Рон витяг з куртки товстого сірого щура, що спав як мертвий.

— Його звати Скеберс, та користі з нього мало, він майже не прокидається. Персі дістав

від тата сову, бо став старостою, але вони не спромо… тобто мені дали натомість Скеберса.

Ронові аж вуха почервоніли. Він, здається, вирішив, що бовкнув зайве, бо знову задивився

у вікно.

Гаррі не бачив нічого поганого в тому, що хтось не спромігся купити сову. Зрештою, ще

місяць тому він узагалі не мав грошей, ніколи в житті, тож і розповів Ронові про те, як був

змушений Доношувати старий одяг Дадлі, як ніколи не мав подарунків на день народження.

Його розповідь, здається, трохи втішила Рона.

— …Поки Геґрід мені не сказав, я навіть не знав, що я чаклун, нічого не знав ні про

батьків, ні про Волдеморта…

Рон аж захлинувся.

— Що сталося? — запитав Гаррі.

— Ти назвав ім'я ВідомоКого! — перелякано й водночас захоплено вигукнув Рон. — Від

когокого, але від тебе я…

— Я називаю це ім'я не тому, щоб видаватися хоробрим чи яким там ще, — пояснив Гаррі.

— Я просто ніколи не знав, що цього не можна. Розумієш? Мені так багато треба вивчити! Я

певен, — додав він, уперше висловивши те, що останнім часом не давало йому спокою, — я

певен, що буду найгіршим у класі.