Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

стежити за рудоволосою родиною на платформі й чути їхню розмову. Мати щойно витягла

носову хустинку.

— Рон, у тебе щось на носі.

Найменший хлопчик випручувався, але вона міцно його вхопила й стала витирати кінчик

носа.

— Мамо, пусти! — пручався він.

— Оййойой, нас нецемний Лонцик має сось на носику? — глузливо перекривив малого

один з близнюків.

— Заткнися! — розгнівався Рон.

— А де Персі? — запитала мама.

— Вже йде.

З'явився найстарший хлопець. Він уже встиг перебратися в чорну гоґвортську мантію, і на

грудях у нього Гаррі помітив блискучий срібний значок із літерою "С".

— Мамо, я ненадовго, — сказав хлопець. — Я в голові поїзда, там є два купе для

старост…

— О, то ти вже староста, Персі? — здивовано запитав один із близнюків. — Чого ж ти

нам нічого не сказав? Ми навіть не здогадувались.

— Стривай, здається, він щось казав, — встряв інший близнюк. — Одного разу…

— Або й двічі…

— Одну хвилину…