Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

містечком до вокзалу, на Геґріда задивлялися всі перехожі. І Гаррі, в принципі, їх розумів. Адже

Геґрід не тільки був удвічі за них вищий, а й чіплявся до звичайнісіньких речей, якот

лічильників на паркувальних майданчиках, вигукуючи:

— Диви, Гаррі? Чого тілько ті маґли не вигадают, га?

— Геґріде, — насилу переводячи подих, мовив Гаррі, що намагався не відставати, — то ви

казали, що в "Ґрінґотсі" є дракони?

— Та ніби так кажут, — відповів Геґрід. — От би мені дракончика!

— Дракончика?

— Я змалку про нього мрію… О, вже прийшли.

Вони опинилися на вокзалі. Поїзд до Лондона вирушав за п'ять хвилин. Геґрід, нічого не

тямлячи в тих, за його словами, "маґлівських" грошах, дав Гаррі кілька банкнот, щоб той купив

квитки.

Люди в поїзді ще більше витріщалися на них. Геґрід сів на два місця зразу й почав плести

шпицями щось подібне до жовтого циркового шатра.

— Не загубив листа, Гаррі? — запитав він, рахуючи петлі.

Гаррі витяг з кишені конверт.

— Файно, — кивнув Геґрід. — Там є список усіх причандалів.

Гаррі розгорнув ще один аркуш, якого не зауважив уночі, і прочитав:

ГОҐВОРТСЬКА ШКОЛА ЧАРІВ І ЧАКЛУНСТВА

Форма: Учням першого року навчання необхідно мати: