Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

— Заклинання… замовляння, — пояснив Геґрід, розгортаючи газету. — Кажуть, сейфи там

охороняють дракони. А ще треба знайти дорогу: "Ґрінґотс" лежить під Льондоном на глибині

сотень миль. Глибше, ніж метро. Можна си вмерти з голоду, намагаючись звідти вийти, навіть

як пощастит щось украсти.

Гаррі сидів, міркуючи над цими словами, а Геґрід переглядав газету "Щоденний віщун".

Гаррі навчився від дядька Вернона, що, коли хтось гортає газету, краще його не чіпати, але

втриматись було годі, ще ніколи в житті він не мав так багато запитань.

— О, маєш! Міністерство магії, як завжди, все наплутало, — пробурмотів Геґрід,

перегортаючи сторінку.

— А що, існує Міністерство магії? — не зміг не запитати Гаррі.

— А запевно, — відказав Геґрід. — Вони, звичайно, хотіли, щоб міністром був Дамблдор,

але він си ніколи не покине Гоґвортсу, тож посаду дістав старий Корнеліус Фадж. Телепень,

якого світ не видів! Щоранку посилає Дамблдорові сов і прохає поради.

— А що робить Міністерство магії?

— Ну, передусім намагається приховати від маґлів, що в країні й досі є відьми та чаклуни.

— Навіщо?

— Навіщо? Таж тоді, Гаррі, всім закортит вирішити свої проблеми чарами. Ні, нехай си

нам дадуть спокій.

Тієї миті човен легенько торкнувся берега.

Геґрід склав газету, і вони кам'яними східцями вийшли на вулицю. Поки вони прямували