Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

черзі до свого класу, пропонуючи, щоб вони змусили ананас вибивати на столі чечітку.

Професорка Макґонеґел стежила, як вони перетворювали мишу в табакерку. Оцінка ставала

вищою, коли табакерка виходила гарною, але зменшувалася, якщо з неї стирчали вусики.

Найдужче всіх нервував Снейп, дихаючи учням у потилиці, доки вони пригадували, як зробити

настійку для забуття.

Гаррі робив це все, стараючись не звертати увагу на пронизливий біль у чолі, який

постійно мучив його від часу їхньої подорожі до лісу. Гаррі часто погано спав. Невіл думав, що

то він так переживає через іспити, а насправді Гаррі постійно прокидався, бо йому снився

давній кошмар, який став ще жахливішим, адже уві сні тепер з'являлася постать у каптурі, з

рота якої скапувала кров.

Можливо, тому, що Рон і Герміона не бачили того, що бачив у лісі Гаррі, або тому, що чоло

їм не пік шрам, але вони не переймалися філософським каменем так, як Гаррі. Думка про

Волдеморта, звичайно, лякала їх, але той не відвідував їх у снах, до того ж вони були такі

заклопотані іспитами, що просто не мали часу журитися тим, що там задумав Снейп чи хто

інший.

Останнім екзаменом була історія магії. Ще якась година, щоб відповісти на запитання про

старих божевільних чарівників, які повигадували всілякі казанисамомішалки, і вони будуть

вільні! Вільні на цілий безтурботний тиждень, після чого їм оголосять результати іспитів. Коли

привид професора Бінса звелів їм відкласти пера і згорнути пергаменти, Гаррі не міг не радіти

разом з усіма.