Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

Гаррі зіскочив зі своєї мітли за півметра від землі. Він ще не вірив. Він зловив!.. Гра

скінчилася, не протривавши і п'ятьох хвилин. Коли на поле вибігали ґрифіндорці, Гаррі помітив

блідого й розлюченого Снейпа, що сідав неподалік, а тоді відчув на плечі чиюсь руку й побачив

перед собою усміхнене обличчя Дамблдора.

— Дуже добре! — тихенько, щоб ніхто більше не чув, похвалив його Дамблдор. —

Приємно бачити, Що ти вже не переймаєшся тим дзеркалом і знайшов собі розраду. Чудово!

Снейп роздратовано сплюнув на землю.

Трохи згодом Гаррі вийшов з роздягальні, щоб занести свій "Німбус2000" до ангару, де

стояли мітли. Він ще ніколи не почувався таким щасливим. Він справді зробив щось таке, чим

можна тепер пишатися, і ніхто вже не закине йому, що він має тільки відоме ім'я й більш нічого.

Ще ніколи вечірнє повітря не пахло йому так солодко. Гаррі йшов вогкою травичкою,

перебираючи в голові події минулої години, що сплелися в радісну мозаїку: ґрифіндорці

підбігають і несуть його на руках; Рон і Герміона вдалині на радощах аж скачуть; Рон, у якого з

носа юшить кров, щось весело гукає.

Гаррі підійшов до ангару. Зіперся на дерев'яні двері й глянув на Гоґвортс, вікна якого

пломеніли в промінні призахідного сонця. Ґрифіндор на першому місці! Він зробив, він показав

тому Снейпові…

До речі, про Снейпа…

З головних сходів замку стрімко збігла постать у каптурі. Явно не бажаючи, щоб хтось її

бачив, постать заспішила до забороненого лісу. Помітивши це, Гаррі цілком забув про свою